Юрій Тис-Крохмалюк
Goebbels Tagebücher, ( 1942-43 ) ZUERICH1948
Сьогодні існує дуже багата література поважних німецьких авторів, а теж і видано офіційні і приватні щоденники відповідальних у роках війни осіб. В більшості з них нема згадки при Дивізію "Галичина", автори говорять чи пишуть тільки про їхній засяг праці і відповідальности та тільки припадкові вістки доходять до них. Нехтувати таким матеріялом не можна, бо якраз, провіривши сотні сторінок, несподівано знайдемо цінну для нас вістку.
Таким приміром може бути книга промов Ґеббельса, у якій я натрапив на вістку про радієву пропаґанду полонених німецьких генералів з липня 1944 року з закликом переходити на сторону большевиків. Цей матеріял друкований у попередних числах "Вістей Комбатанта" — це все, що посередньо відноситься до битви під Бродами.
Зате у щоденнику, який обговоримо тепер, є більше матеріялу, який стосується українських справ, а тим самим і атмосфери, яка сприяла думці різних осіб з мілітарного і політичного проводу Третього Райху, створити українські збройні сили.
В усіх згаданих німецьких матеріялах автори говорять про східній фронт як про боротьбу проти Росії (Русслянд). Україна — це територія на якій можна створити нову територію великої Німеччини, викинувши українське населення за Урал, чи, знищивши його інтеліґенцію, довести до стану безвольних рабів. Можна теж створити українську державу у такій чи іншій залежності від Німеччини.
Спротив України большевицькій окупації і навіть існування української держави 1918 року в політичних калькуляціях не мало значення. Зате найменший вияв політичної чи мілітарної сили лякає окупанта, не тільки тогочасну Німеччину, але і теперішній СССР, і навіть польських еміґрантів, американських політиків та теперішні дві Німеччини. Вистарчає пригадка про політику Кіссінджера і заяву "Стейт департаменту" про небезпеку національних розрухів в середині "Рашії", щоб здати собі справу про важливість силового чинника у міжнародній політиці. Тому теж уже під першими вістками про повстанські відділи в Україні, хай ще не зорганізовані як слід, Ґеббельс виявляє певного роду тривогу:
25 лютого 1942. Сторона 100:
"У східній політиці ми мусимо — це вже узгіднено з фюрером — приступити до переставлення нашої пропаґанди і політики. Дотеперішня пропаґанда і політика спиралася на тому, що простір Сходу ми можливо скоро захопимо у наше посідання. Ця надія не здійснилася. Отже, ми мусимо тут наставитися на довшу акцію і це змушує нас змінити наші кличі і нашу політику в основних питаннях. Може стане колись конечним наставити у окупованих краях фіктивні уряди". 1)
6 березня 1942. Сторона 113:
"Небезпека партизан зростає з тижня на тиждень. Партизани опановують цілі райони в окупованій Росії і діють там своїм терором. Теж національні рухи стали більш нахабними, як ми зпочатку сподівалися. Це відноситься до балтицьких держав, як і до України".
(В той час почали діяти уже українські повстанські відділи, але німці не вміли їх розрізнити від большевицьких).
20 березня 1942. Сторона 127:
"Гітлер чується недобре, має напади заворотів. У інтимній розмові сказав, що чується хворим". Сторона 129: Ґеббельс згадує, що настрої в Німеччині погіршилися. Сторона 131: "Страшна зима. Нема одягів і забезпечення. Велику частину вини поносить Бравхіч, він неслухняний і все щось має проти". Сторона 132: "Гітлер хотів іти на Кавказ, а не на Москву, але це перевів Бравхіч із своїм штабом. Гітлер каже, що Бравхіч боягуз і не розуміється". Сторона 133: "Гітлер має велику повагу перед совєтським веденням війни. Брутальні накази Сталіна врятували російський фронт. Такої суворости нам часто бракувало".
21 березня 1942. Сторона 140:
"Гітлер проти боязких генералів. Ґерінґ теж. Але проти Ґерінґа виступає Фрік з закидом, що він є ніщо. Ґеббельс це потверджує. Теж Розенберґ проти Ґерінґа".
28 березня 1942. Сторона 144:
"Ваффен СС найкраще вивінувані, про це дбає їхній провід. З тієї причини є конфлікти з армією. Але вина по стороні армії, її провід не дбає. ОКВ (головне командування вермахту) — це бюрократи".
26 квітня 1942. Сторона 174:
"В Україні жителі були з початку більш склонні бачити фюрера як рятівника Европи і тепло приймали вермахт. Це наставлення вповні змінилося продовж кількох місяців. Ми в нашій політиці засильно били по голові росіян, а передусім українців. Палиця на голови українців і росіян не є завжди переконуючим аргументом".
29 квітня 1942. Сторона 183-184:
"Новий клич — «Земля для селян» — сильно подіяв серед селян. Ми могли це мати набагато скоріше, якщоб ми вели розумнішу і передбачливу політику. Але ми були забагато наставлені на короткотривалу війну і бачили перемогу так близько, що думали — не варта займатися такими психологічними проблематиками. Що ми тоді занедбали, мусимо тепер наздігнати важкою працею".
2 травня 1942. Сторона 188-189:
"Кох скаржиться у свому звіті на повну невидайність праці міністерства Сходу. Там творять пляни на майбутні десятиліття, а тимчасом актуальні проблеми є так пильні, що їх ніяк не можна відсувати".
16 грудня 1942. Сторона 227:
"Берлінський крайсляйтер Керайн веде військовий пропаґандивний відділ для України. Він звітує, що українці — це дуже працьовитий і приязний нарід; якщо з ними правильно поводитися, можна з них щось мати. Жінки — домінуючий елемент. Вони особисто дуже чисті й інтеліґентні. Чоловіки лінюхують і вимагають ясного і твердого проводу".
2 березня 1943 Сторона 237:
"Цайцлер написав листа в справі проклямації для Сходу проти Розенберґа. Між ними інтриги і ворожнеча". Сторона 241-242: Ґерінг говорив, що Павлюс боязливий і напевно в полоні буде промовляти в московському радіо. Ґерінг каже, що Гітлер в третьому році війни постарівся на 15 років, замкнувся від світу і від життя та веде нездорове життя через обставини в бункрі. Нема проводу в зовнішній і внутрішній політиці. Ґерінґ є теж проти Розенберґа, який надається на вченого, а не до міністерства, де потрібний провід для 100 мільйонів людей, а не адміністрація". Сторона 243: "Кожний робить що хоче". Ґеббельс робить закиди, що Ґерінґ, як шеф Ради міністерства для оборони райху, нічого не робить.
9 березня 1943. Сторона 255:
"Гітлер каже, що генерали ошукують його, що не розуміються на нічому, навіть на веденні війни". Сторона 258: "Теж генеральний губернатор для Польщі Франк втратив вповні довір'я у Гітлера".
18 березня 1943. Сторона 277:
Високі державні і партійні провідники роблять ліві інтереси, чорна торгівля харчами. Теж почалися саботажі воєнних заряджень, корупція, недозволені достави харчів великими кількостями. В народі говорять, що проміненти мають "дипломатичні" приділи харчів.
19 березня 1943. Сторона 282:
"Теж позафронтові терени стали осередками корупції. Коли німці покинули Харків, командант міста звітував, що всі військові припаси знищено. Коли ж німці відбили місто, знайшли німецькі припаси у великих кількостях. Багато воєнних судів".
14 квітня 1943. Сторона 298:
Генеральний комісар Києва звітує, що управа землі зменшилася о 130.000 гектарів. Це дуже жалюгідне явище, яке постало частинно тому, що ми не поводилися як слід з селянами. Якщо ми з ними краще поводилися б, мали б правдоподібно більше збіжжя.
16 квітня 1943. Сторона 300:
"Американська інформативна служба подає, що Рузвельт з Іденом вирішили відновити Польщу в передвоєнних старих границях. Якщо Рузвельт й Іден мають взагалі що-небудь вирішати!"
17 квітня 1943. Сторона 301:
"Ґеббельсові принесли листи і зарядження Коха і Розенберґа, які виявляють повний хаос в адміністрації України. "Розенберґ заступає помірковану лінію поступовання, Кох —
радикальний напрям. Обидва виграють себе у розпорядженнях як великі знавці Сходу: Кох як житель Ельберфельду, а Розенберґ як балтійський емігрант".
21 квітня 1943. Сторона 308:
Ґеббельс мав нагоду говорити з ваффен-СС, які брали участь у боях за Харків. "Те, що оповідали, годі описати. Почату організацію запілля завинили просто воєнні злочинці. Треба б провести цілу серію розстрілів, щоб зробити порядок. На жаль, фюрер, ще не рішився щонайменше тепер. Події при німецькому відступі страшні. Запілля мало великі припаси харчів, зброї, амуніції, які залишено незнищені. Але організації запілля везли з собою килими, брюка, образи, меблі, а теж російських стенотипісток як важне воєнне добро. Можна догадатися, яке враження це робило на з'єднання ваффен-СС, які зустрічали ті каравани, коли маршували вперед проти большевиків".
_____________________________
1) Тексти у знаках наведення означають докладний переклад оригіналу. Тексти без знаків наведення — це скорочення або мої пояснення.
В усіх згаданих німецьких матеріялах автори говорять про східній фронт як про боротьбу проти Росії (Русслянд). Україна — це територія на якій можна створити нову територію великої Німеччини, викинувши українське населення за Урал, чи, знищивши його інтеліґенцію, довести до стану безвольних рабів. Можна теж створити українську державу у такій чи іншій залежності від Німеччини.
Спротив України большевицькій окупації і навіть існування української держави 1918 року в політичних калькуляціях не мало значення. Зате найменший вияв політичної чи мілітарної сили лякає окупанта, не тільки тогочасну Німеччину, але і теперішній СССР, і навіть польських еміґрантів, американських політиків та теперішні дві Німеччини. Вистарчає пригадка про політику Кіссінджера і заяву "Стейт департаменту" про небезпеку національних розрухів в середині "Рашії", щоб здати собі справу про важливість силового чинника у міжнародній політиці. Тому теж уже під першими вістками про повстанські відділи в Україні, хай ще не зорганізовані як слід, Ґеббельс виявляє певного роду тривогу:
25 лютого 1942. Сторона 100:
"У східній політиці ми мусимо — це вже узгіднено з фюрером — приступити до переставлення нашої пропаґанди і політики. Дотеперішня пропаґанда і політика спиралася на тому, що простір Сходу ми можливо скоро захопимо у наше посідання. Ця надія не здійснилася. Отже, ми мусимо тут наставитися на довшу акцію і це змушує нас змінити наші кличі і нашу політику в основних питаннях. Може стане колись конечним наставити у окупованих краях фіктивні уряди". 1)
6 березня 1942. Сторона 113:
"Небезпека партизан зростає з тижня на тиждень. Партизани опановують цілі райони в окупованій Росії і діють там своїм терором. Теж національні рухи стали більш нахабними, як ми зпочатку сподівалися. Це відноситься до балтицьких держав, як і до України".
(В той час почали діяти уже українські повстанські відділи, але німці не вміли їх розрізнити від большевицьких).
20 березня 1942. Сторона 127:
"Гітлер чується недобре, має напади заворотів. У інтимній розмові сказав, що чується хворим". Сторона 129: Ґеббельс згадує, що настрої в Німеччині погіршилися. Сторона 131: "Страшна зима. Нема одягів і забезпечення. Велику частину вини поносить Бравхіч, він неслухняний і все щось має проти". Сторона 132: "Гітлер хотів іти на Кавказ, а не на Москву, але це перевів Бравхіч із своїм штабом. Гітлер каже, що Бравхіч боягуз і не розуміється". Сторона 133: "Гітлер має велику повагу перед совєтським веденням війни. Брутальні накази Сталіна врятували російський фронт. Такої суворости нам часто бракувало".
21 березня 1942. Сторона 140:
"Гітлер проти боязких генералів. Ґерінґ теж. Але проти Ґерінґа виступає Фрік з закидом, що він є ніщо. Ґеббельс це потверджує. Теж Розенберґ проти Ґерінґа".
28 березня 1942. Сторона 144:
"Ваффен СС найкраще вивінувані, про це дбає їхній провід. З тієї причини є конфлікти з армією. Але вина по стороні армії, її провід не дбає. ОКВ (головне командування вермахту) — це бюрократи".
26 квітня 1942. Сторона 174:
"В Україні жителі були з початку більш склонні бачити фюрера як рятівника Европи і тепло приймали вермахт. Це наставлення вповні змінилося продовж кількох місяців. Ми в нашій політиці засильно били по голові росіян, а передусім українців. Палиця на голови українців і росіян не є завжди переконуючим аргументом".
29 квітня 1942. Сторона 183-184:
"Новий клич — «Земля для селян» — сильно подіяв серед селян. Ми могли це мати набагато скоріше, якщоб ми вели розумнішу і передбачливу політику. Але ми були забагато наставлені на короткотривалу війну і бачили перемогу так близько, що думали — не варта займатися такими психологічними проблематиками. Що ми тоді занедбали, мусимо тепер наздігнати важкою працею".
2 травня 1942. Сторона 188-189:
"Кох скаржиться у свому звіті на повну невидайність праці міністерства Сходу. Там творять пляни на майбутні десятиліття, а тимчасом актуальні проблеми є так пильні, що їх ніяк не можна відсувати".
16 грудня 1942. Сторона 227:
"Берлінський крайсляйтер Керайн веде військовий пропаґандивний відділ для України. Він звітує, що українці — це дуже працьовитий і приязний нарід; якщо з ними правильно поводитися, можна з них щось мати. Жінки — домінуючий елемент. Вони особисто дуже чисті й інтеліґентні. Чоловіки лінюхують і вимагають ясного і твердого проводу".
2 березня 1943 Сторона 237:
"Цайцлер написав листа в справі проклямації для Сходу проти Розенберґа. Між ними інтриги і ворожнеча". Сторона 241-242: Ґерінг говорив, що Павлюс боязливий і напевно в полоні буде промовляти в московському радіо. Ґерінг каже, що Гітлер в третьому році війни постарівся на 15 років, замкнувся від світу і від життя та веде нездорове життя через обставини в бункрі. Нема проводу в зовнішній і внутрішній політиці. Ґерінґ є теж проти Розенберґа, який надається на вченого, а не до міністерства, де потрібний провід для 100 мільйонів людей, а не адміністрація". Сторона 243: "Кожний робить що хоче". Ґеббельс робить закиди, що Ґерінґ, як шеф Ради міністерства для оборони райху, нічого не робить.
9 березня 1943. Сторона 255:
"Гітлер каже, що генерали ошукують його, що не розуміються на нічому, навіть на веденні війни". Сторона 258: "Теж генеральний губернатор для Польщі Франк втратив вповні довір'я у Гітлера".
18 березня 1943. Сторона 277:
Високі державні і партійні провідники роблять ліві інтереси, чорна торгівля харчами. Теж почалися саботажі воєнних заряджень, корупція, недозволені достави харчів великими кількостями. В народі говорять, що проміненти мають "дипломатичні" приділи харчів.
19 березня 1943. Сторона 282:
"Теж позафронтові терени стали осередками корупції. Коли німці покинули Харків, командант міста звітував, що всі військові припаси знищено. Коли ж німці відбили місто, знайшли німецькі припаси у великих кількостях. Багато воєнних судів".
14 квітня 1943. Сторона 298:
Генеральний комісар Києва звітує, що управа землі зменшилася о 130.000 гектарів. Це дуже жалюгідне явище, яке постало частинно тому, що ми не поводилися як слід з селянами. Якщо ми з ними краще поводилися б, мали б правдоподібно більше збіжжя.
16 квітня 1943. Сторона 300:
"Американська інформативна служба подає, що Рузвельт з Іденом вирішили відновити Польщу в передвоєнних старих границях. Якщо Рузвельт й Іден мають взагалі що-небудь вирішати!"
17 квітня 1943. Сторона 301:
"Ґеббельсові принесли листи і зарядження Коха і Розенберґа, які виявляють повний хаос в адміністрації України. "Розенберґ заступає помірковану лінію поступовання, Кох —
радикальний напрям. Обидва виграють себе у розпорядженнях як великі знавці Сходу: Кох як житель Ельберфельду, а Розенберґ як балтійський емігрант".
21 квітня 1943. Сторона 308:
Ґеббельс мав нагоду говорити з ваффен-СС, які брали участь у боях за Харків. "Те, що оповідали, годі описати. Почату організацію запілля завинили просто воєнні злочинці. Треба б провести цілу серію розстрілів, щоб зробити порядок. На жаль, фюрер, ще не рішився щонайменше тепер. Події при німецькому відступі страшні. Запілля мало великі припаси харчів, зброї, амуніції, які залишено незнищені. Але організації запілля везли з собою килими, брюка, образи, меблі, а теж російських стенотипісток як важне воєнне добро. Можна догадатися, яке враження це робило на з'єднання ваффен-СС, які зустрічали ті каравани, коли маршували вперед проти большевиків".
Ґеббельс заздрить японцям, які на здобутих територіях створили регіональні уряди, даючи принаймні вигляд національної свободи. "Чому не робимо цього на Сході?"
8 травня 1943. Сторона 323:
Фюрер висловив думку, про справу Тухачевського, та що ми були фальшиво зорієнтовані, коли думали, що Сталін зруйнував через те Червону армію. Навпаки: Сталін усунув усі опозиційні кола з ЧА і досягнув того, що дефетистичні впливи внутрі тієї армії зникли. Теж уведення політичних комісарів виявилося для ЧА надзвичайно корисно. Сталін мав ще ту перевагу в порівнанні з нами, що не мав опозиції, яку зліквідував 25 років тому.
15 травня 1943. Сторона 346:
Обставини в Україні є дуже сумні. Наша тамтешня адміністрація не була здібною прихилити до співпраці український народ. Жнива будуть слабі. З припасів збіжжя ледве вигодуєм наших вояків. Про транспорт харчів до Німеччини навіть не можна мріяти. Ми, німці, не є особливо здібні до адміністрування окупованих територій.
22 вересня 1943. Сторона 443:
На Сході можна говорити про поважну кризу. Вона постала з того, що в Росії основано так зване "Товариство старшин", яке опублікувало заклик проти фюрера з багатим пропаґандивним матеріялом проти нашої політики і ведення війни. Багато генералів і високих старшин, які опинилися в большевицькому полоні, підписало цей заклик. Очевидно, не можна твердити, що ті підписи є правдиві, а коли так, то чи віддані під примусом.
23 вересня 1943. Сторона 450:
Управа Вільної Німеччини у Москві є дуже активна. Генерал Зайдліц говорить навіть у радіо. Глибше впасти генерал старого прусського роду не може.
2 листопада 1943. Сторона 459-460:
Німецькі втрати за час від 11 жовтня до 20 жовтня виносять на Сході: забитих 9.279, ранених 39,540, пропавших 5.225. Далі так годі. Як подумати, що за цілий час війни на Сході ми втратили три мільйони вбитих, ранених і пропавших, то ми переплатили цю війну. Очевидно совєти мають величезні втрати, але вони можуть собі на це дозволити. В якийсь спосіб мусимо припинити цей спуск крови, бо інакше стоїмо перед небезпекою, що поволі на Сході скровавимося.
17 листопада 1943. Сторона 482:
"Це сумно, що у Комітеті Вільної Німеччини в Москві цілий ряд німецьких генералів, головно аристократів, станув до услуг Сталінові".
25 листопада 1943. Сторона 491:
"Читаю нову промову генерала Зайдліца, надану в московському радіо".
На цьому кінчиться щоденник міністра пропаґанди Третього райху д-ра Ґеббельса. Уже перші місяці війни на Сході виявили, що плянування Гітлера знищити Совєтський Союз у короткому часі було сперте на уявних оцінках московського противника. Німці — як виказують інші джерела — не мали змоги розвідати про сили Совєтського Союзу. Мимо того, що перші роки дали німцям численні перемоги на полях боїв, надії на перемогу Німеччини вже не було. Дальші матеріяли, які маю до диспозиції, викажуть і моральний упадок Німеччини у тому часі, коли Дивізія "Галичина" ще формувалася, а вояки перебували на численних курсах і в підстаршинських і старшинських школах. Про дійсний стан Німеччини ми, звичайно, не знали, хоч догадувалися хоч би з перебігу битв і боїв на всіх фронтах війни.
Якщо ми не вивчимо матеріялів, де знайдено докази, що було так, а не інакше, тоді поле для здогадів, далеких від дійсности, відкритий. Можемо однак сказати, що в час творення Дивізії вчасною весною 1943 року, в краю було кожному ясно, що перемога не буде по стороні Німеччини. Перед нами стояло велике незнане. Чи знову втратимо історичну нагоду, коли над східньою Европою зависне політична і силова порожнеча? Ми не ставили до німців ніяких політичних вимог. Вони уже не могли б їх додержати. Зате ми станули на становищі, що Дивізія не може бути вжита на західньому чи на іншому фронті проти західніх аліянтів. Українська Дивізія бореться тільки проти російського імперіялізму.
_____________________________
1) Тексти у знаках наведення означають докладний переклад оригіналу. Тексти без знаків наведення — це скорочення або мої пояснення.
Немає коментарів:
Дописати коментар