ЗМІНИ НАЗВ УКРАЇНСЬКОЇ ДИВІЗІЇ "ГАЛИЧИНА"

Юрій Тис-Крохмалюк


Ще в 1940 році шеф Головного Уряду СС Ґоттльоб Берґер робив старання зреалізувати ідею створення європейських СС, як еліту збройних сил і контрольний орган "нової Европи". У виду жорстокої політики Гітлера ідея Берґера не мала в той час виглядів на здійснення, тим більше, що він обстоював рівнорядність всіх народів, з осібна народів сходу Европи, які в ідеології націонал-соціялістичної партії уважалися покидками — унтерменшами.

Чільні партійці, Ф. Рідвеґ, а опісля полк. Шпарман, почали організувати прихильників ідеї Берґера в самому Головному уряді СС, притягаючи до співпраці противників супремації Німеччини і понижування інших народів. Довкола такого центру почав діяти рух молодих під проводом гурта членів збройної сили СС, тобто старших фронтових дивізій СС, та високих цивільних урядовців партії. Слід відзначити, що ще у квітні 1941 року Берґер почав акцію за створенням українських збройних сил з полонених совєтської армії на випадок вибуху війни з СССР, яку плянували в Берліні, та з полонених українців з польського війська. Цю ідею Гітлер відкинув, як таку, що підкопує основну ідеологою партії про раси.

Ця зорганізована опозиція проти Гітлера не була єдиною. У підпіллі організувалася інша група у вермахті, яка виявилася атентатом на Гітлера в липні 1944 року.

У цій частині моєї праці залишаю поза увагою усі часто дуже цікаві проблеми, що відносяться до дивізії "Галичина", але подаю тільки у великому скороченні те, що мало свій вплив на різні зміни назви нашої формації.

В місяць після поразки Сталінґраду, опозиційна група в СС, до якої належав теж губернатор Галичини Вехтер, прийшла до переконання, що ця поразка є доброю нагодою для організації українських формацій. Губернатор Вехтер запропонував Гіммлерові сторити українську дивізію і тим самим скріпити існуючі дивізії СС, фронтові формації сильно скровавлені на совєтському фронті.          

В той час у вермахті існували вже без дозволу Гітлера численні відділи східних народів звичайно ніби добровольці, або такі, що зголосилися до помічних служб як цивільні робітники. Хоч звичайно німецькі війська не зважали на те, чи молоді люди зголосилися добровільно чи були взяті силою, все-таки офіційно вони були добровольцями, бо міжнародний женевський договір забороняв рекрутувати до війська чужинців з окупованих країв та інших чужих громадян.

4 березня 1943 року після попередньої особистої розмови, Вехтер вислав листа Гіммлерові з пропозицією створення української збройної формації.¹

Гіммлер відбув конференцію з Гітлером, на якій затверджено пропозицію Вехтера з тим, щоб виключити назву "українська", а вжити "галицька" дивізія. Вехтер одержав в тій справі відповідь Гіммлера у листі з датою 28 березня.² Вехтер погодився на ту вимогу, бо в той час було неможливо мати слов'янські з'єднання, а зокрема українців у елітних формаціях зброї СС під їхньою національною назвою. Великим досягненням було те, що Гітлер погодився на формацію дивізії, коли для України і сходу взагалі заборонив творити з'єднання більші від куреня. Під впливом вістки про дозвіл Гітлера, фельдмаршал фон Клюґе, командир Середньої групи Східнього фронту зажадав вияснення східньої політики та створення національних комітетів і військових з'єднань народів Сходу. 24 березня німецьке радіо проголосило, що у Харкові створився Український Воєнний Комітет з метою виставлення української армії.³ Можна різно коментувати цю вістку автора, але Райтлінґер пише теж, що в травні у Львові почався набір до новоствореної дивізії СС.

12 квітня 1943 року на нараді високих членів уряду і СС рішено створити формацію якої назвою є "СС добровольча дивізія "Галичина" "SS Freiwilligen Division Galizien". Зложено теж щось у роді "статуту", який губернатор Вехтер мав проголосити у Львові 28 квітня. Треба думати, що на конференції обговорено і те, що українці не будуть вдоволені ні назвою, ні приналежністю до СС, але, мабуть, виходу не було з причини партійної доктрини і становища партійних кіл в Україні, як теж численних русофілів у Німеччині. Це було б революційним ударом по партії, та ще у так критичний час війни.

На нараді відчувалися теж розбіжності у справі призначення дивізії, а з тим і її назви. Багато голосів було за створенням поліційних полків, що остаточно відпало з психологічних причин. З тих же причин Гіммлер уже 14 квітня видав наказ, що дивізія матиме фронтовий характер, буде складатися з українців — греко-католиків і буде називатися "Галицька дивізія" "Galizische Division", українських націоналістів не можна приймати до цієї формації.

Успіх акції набору (зголосилося понад 80000 добровольців і напливали дальші зголошення) збентежив німців. Русофільські і протиукраїнські елементи у проводі СС перекинули частину добровольців на вишкіл у Францію, де створено з них поліційні полки. На протест Військової Управи ця акція не вдалася і згадані полки включено до дивізії.

Але на маніфестації 28 квітня губернатор Вехтер проголосив проклямацію, в якій повідомив, що Гітлер вирішив дати Галичині привілей боротися при боці Німеччини у війні найбільшого європейського зудару з большевизмом і для тієї цілі авторизував створення "СС стрілецької дивізії Галичина". (SS Sshuetzen-Division Galizien).⁴ 2 липня Берґер, який повинен був знати рішення про назву дивізії подав, що до "Леґіону Галичина" ("Legion Galizien") зголосилося 80000 добровольців. ⁵

30 червня 1943 Гіммлер видав наказ, що Дивізія має називатися "Ґаліцієн", а вояки — "галіціянер", і, хто не застосується до наказу, буде покараний. Тут нова розбіжність. 28 квітня Вехтер говорив, що в Дивізії командна мова буде німецька, а наказна українська і подав число зголошених українців, а не "ґаліціянер". Врешті до тих наказів і змін цілком не достосувалися старшини, підстаршини і вояки Дивізії, називаючи її "Українська Дивізія", а часом з додатком "Галичина". Тільки на початку вишколу деякі німецькі інструктори у своїх доповідях і поясненнях називали нас "ґаліціянер" але дуже скоро змінили назву на "українер".

У відповіді на заборону Гіммлера, Вехтер вислав до нього листа, у якому пояснював, що в Галичині українці мають свою українську культуру й історію, високі школи, пресу і книжки та свою українську національність. В Галичині живуть теж поляки і німці, але до дивізії приймається тільки українців. Цей лист вказував або на зміну у поглядах губернатора, бо при перших спробах здобути дозвіл на збройну формацію він не протестував проти назви "Ґаліцієн". Можливо теж, що його лист був пробою, провірити, чи не прийшов час на введення назви "українська" дивізія.

Спроба не вдалася, бо листом з 14 липня 1943 Гіммлер заборонив ще раз вживати назву "українська дивізія" та згадувати українську національність у зв'язку з Дивізією "Галичина" взагалі на всі часи. Цього листа розіслано 30 червня 1943 до усіх командирів сотень і вищих старшин на вишколі та до відділів СС воєнних звітодавців. І тут Гіммлер вживає назви "дивізія Галичина" як скорочення, хоч так не повинно бути.

30 липня 1943 опубліковано нову назву Дивізії: "СС Добровольча Дивізія Галичина" (SS Freiwilligen Division Galizien⁶ в публікації СС головного Уряду. У зв'язку з нумеруванням усіх дивізій зброї СС нам припало число "14". Ціла назва звучить: 14-та СС добровольча дивізія "Галичина". В тому ж наказі змінено числа полків з 1 і 2 на 29 і 30. Але уже 12 листопада 1943 доповнено Дивізію третім полком ч. 31 та змінено їхню назву на 14-ті.

22 жовтня 1943 опубліковано назву 14-та Галицька СС добровольча дивізія (14 Galizische SS-Freiwilligen Division). Ця назва була в ужитку перед попередньою, але певности в цьому немає. Знайдено теж і назву "Галицька СС добровольча піхотна дивізія" і останньо появляється в рапортах про побут Гіммлера в Нойгаммері 16 травня 1944. Назва з 22 жовтня дотривала без змін до літа 1944 року.

27 червня 1944 маємо проголошену нову назву: 14 Ваффен-ґренадирська дивізія СС (галицька ч. 1), — 14. Waffen-Grenadier - Division der SS (galizische No. 1).

Слово Зброї (Ваффен) означало, що дивізія не є німецькою, чи германською, а складається з вояків інших національностей. В деяких джерелах подається, що додаток "Ваффен" появився з днем 30 червня, тобто три дні пізніше. ⁷ Зникла теж назва "добровольча", яку пропущено з невідомих міркувань.

Врешті з днем 12 листопада дивізія дістає назву 14-та Ваффен-ґренадирська дивізія СС (українська ч. 1). 14 Waffen-Grenadier - Division der SS (Ukrainische Nr. 1). Командир Фрайтаґ однак не подав цієї зміни у наказі, хоч вістка про нову назву розійшлася і деякі вояки носили на щапці тризуб. Зате про зміну повідомив тільки старшин, які були приділені до штабу Дивізії. У моїх записках з того часу читаю:

2 листопада 1944 нові вістки: наша дивізія має назву "українська". 17 листопада 1944. З 16 листопада дивізія зветься "українська ч. 1" і має стати базою для корпусу. 20 листопада: Вернувся з Берліну Фрайтаґ, був там у справах дивізії. Нині при обіді розповів Л. Макарушці й мені, що німецький уряд не буде окупувати України ні жодної її території. Наша ціль — говорив Фрайтаґ — допомогти створити українську вільну державу. Він запропонував нам подумати над новими відзнаками Дивізії з галицьким левом і тризубом".

В березні Гітлер погодився передати Українську Дивізію до Української національної Армії. 25 квітня 1945 командир УНА ген. Шандрук провів присягу делегатів Дивізії і формація дістала назву 1-ої Української Дивізії УНА і тим самим зірвала організаційні зв'язки з формаціями СС. Відповідний акт появився наказом Дивізії ч. 71 за підписом ген. Фрайтаґа.⁸)



___________________________
¹ Лист Вехтера до райхсфюрера СС зі Львова 4 березня 1943 р.

²  Лист райхсфюрера Гіммлера до Вехтера 28 березня 1943 р.
Dmytryshyn   B., "The Nazis and the Volunteer Division  'Galizia' ", Slavic and East European  Review vol. XV, No. 1, February 1956.

³  Reitlinger  G., "Die  SS, Tragsdie einer deutscher Epoche", Muenchen 1957, стоp. 200-204.

⁴ Das Diensttagebuch der deutschen Generalgouverneurs in Polen 1939-45, Stuttgart. стоp. 696.

⁵ Bender and Taylor, Waffsn SS, San Jose 1975, cтоp. 22.

 ⁶ SS FHA, Amt der Waffen SS, Org. Tgb. Nr 982/43, Tem Bender and Taylor, стоp. 8.

 ⁷ Verordnungsblatt der Waffen SS,   15/8,  1944, Nr  16.
Докладна аналіза різних дат у кількох джерелах знаходиться у цитованій праці Bender and Taylor, стоp. 9.

 ⁸ Перйодик Verbindunsoffizier SS, Nr  862, 12  Nov. 1944. Дата публікації вказує, що рішення змінити назву мусіло відбутися раніше.