субота, 8 червня 2013 р.

"МАЛИЙ ВЕРДЕН" ПОЛЬЩІ

З історії 2-ої світової війни                          

                                       Війна ставить людину на величезні випробування, які звичайно не можливі в мирному часі. Війна може людину заломити, або викресати з неї відвагу й волю виконувати геройські вчинки. Але у воєнному змаганню той, хто заздалегідь є відповідно підготований, має більші шанси на перемогу, часом навіть у поразці. Кожний народ плекає геройські діла своїх вояків, які згодом переходять у міт-леґенду й передаються наступним поколінням.

                                      До такого геройського діла можна сміло зарахувати оборону польською залогою клаптика півострова "Вестерплятте", біля Ґданська, в перших днях німецько-польської війни 1939 р. Польська залога складалася з 182 вояків і мужньо ставила опір впродовж 7 днів переважаючим німецьким силам, які нараховували понад 3,000 вояків і які на своєму боці мали артилерію, міномети, гранатомети, морську піхоту, бомбардування штурмових літаків та 280-мм гармати корабля "Шлезвік-Гольштайн". Поляки мали тільки одну гармату 7.5-см та дві 37-мм протитанкові гармати, 4 гранатомети, 43 кулемети (які тільки частинно були використані) та рушниці. Залога піддалася після того, як вистріляла всю свою амуніцію і не мала ніякої надії на допомогу. Що більше, польські втрати виносили тільки 15 убитих і 13 важко поранених чи контужених. Зате німецькі втрати, на основі даних Верховного німецького командування, нараховували 80 вояків вже першого дня боїв. З дальших шістьох днів боїв німці не подали своїх втрат, але їх нараховують 400-500, а дехто навіть до 1,000 вояків.

                                  Що спонукало одну сотню польських вояків до впертої оборони того клаптика Вестерплятте, територія якого займала всього 8 кв. км.? Вестерплятте було віддано Польщі у "вічну оренду" для вивантажування з кораблів і навантажування на поїзди воєнного матеріялу, який приходив до Польщі, головно з Франції, ще заки Польща збудувала свій порт у Ґдині. В час вибуху 2-ої світової війни порт Вестерплятте не був уживаний, бо Польща мала свій власний порт у Ґдині, але тут стояла військова залога, яка спочатку складалася з одної чоти, а зараз перед вибухом війни потаємно була скріплена до одної сотні. Ця сотня мала за завдання втриматися не довше 12 годин, аж поки прийде відсіч з Ґдині і з моря. Проте негайно виявилося, що допомоги не буде. Залога в перших днях втримувала радіозв'язок з Варшавою, але згодом була зовсім ізольована і здана на власні сили.

                                  Коли почалися німецькі безупинні наступи, залога відбила їх з добре розміщених опірних пунктів довкола казарм та вартових постоїв (за мирних часів залога сповняла вартову службу). Перші успіхи підбадьорили залогу і, хоч її командир, майор Генрик Сухарський, добре здавав собі справу з безвихідного становища, боротьба продовжувалася. Відбулася перша нарада старшин. Дехто пропонував піддатися, інші були за продовженням боротьби. Коли головні польські сили були розбиті й у відступі, залога Вестерплятте трималася. Ця героїчна боротьба горстки польських вояків додавала бадьорости польським патріотам і була відмічувана на перших сторінках газет і в радіо. Що більше, німецькі пресові органи й радіо присвятили обороні Вестерплятте багато місця. Німецький воєнний зівтодавець капітан-лейтенант Вернер Тренділь дав підзаголовок своєму репортажеві в "Іллюстріртер Беобахтер" (Ілюстрований спостерігач) "Вестерплятте — малий Верден", даючи алюзію до затяжних боїв з часів 1-ої світової війни під Верденом у Франції.

                                Хоч залога ще могла продовжати боротьбу, майор Сухарський рішив піддатися. Він був прийнятий німцями з усіма військовими почестями, а генерал Ебергардт, командир німецької бойової групи, яку зформовано для здобуття Вестерплятте, повернув майорові Сухарському шаблю, як признання геройської постави польської залоги, з правом ношення її в полоні. Згодом цю постанову затвердило німецьке ґоловне командування (ОКВ).

                               Основною підставою успіху польської залоги була моральна підготова польського вояка; вояків висилали сповняти однорічну службу на Вестерплятте. Він був свідомий своїх завдань, бо йому говорили, що він іде на важку й важливу службу на ізольований пост, який завжди був наражений на провокації з боку німців. До того поляки були добре підготовані до оборони, головно в ділянці плянування: поля обстрілу були докладно опрацьовані і було прийнято всі можливі оборонні заходи. Старшинський і підстаршинський склад був також дуже добрий. — Сотня мала 6 старшин (в тому один лікар). Озброєння та великий запас амуніції мали своє значення в обороні, а вогневу силу 174 вояків і 22 цивільних урядовців (переважно підстаршин і вояків резерви) можна було рахувати як огневу силу одного скріпленого куреня.

                                Усе це докладно опрацьовано в книжці "Вестерплятте", до якої матеріяли зібрав і зредагував Збігнєв Флісовський і яку надруковано третім виданням у Видавництві Міністерства народної оборони у Варшаві 1965 р. У книжці є велика кольорова карта, яка відтворює позиції залоги під час боїв, подано реляції учасників, польські й німецькі джерела (в оригіналі й перекладах), світлини тощо.          
                
                                 У розділі "Причинки до питання геройства" редактор Флісовський старається пояснити ставлення суспільства до геройських діл, бо серед поляків була прийнята версія, що залога Вестерплятте висадила себе в повітря. Флісовський пише:

                                 "Такій версії сприяли ремінісценції з "Пана Володийовського" (польська популярна повість) і "Редути Ордона" та спогади про подібні історичні події, які в розвитку нашої культури створили певний тип героя. Уже Піндар твердив, що героєм можна бути щойно по смерті. Грецькі герої ще за свого життя відбували мандрівки в підземне царство. Вістка, що залога Вестерплятте висадила себе в повітря, могла з тих причин бути легко прийнята, бо вона знаменито відповідала такому типові героя.

                                 "З героями, які згинули, суспільство має менше клопотів, ніж з героями, які ще живуть, бо живі люди створюють ряд практичних проблем, які треба розв'язати. Такі проблеми легше розв'язувати у відношенні до вояків, які війну виграли — просто їх можна краще бачити, вони є ближчі (у відношенні часу) до суспільства. Уже гірше з вояками програної війни, віддаленої від нас на чверть сторіччя. Проте велика частина "вестерплятівців" живе й працює для добра Польщі Людової. Ці люди повинні бути оточені загальною повагою. Третє видання 'Вестерплятте" виходить у річницю 20-ліття повернення моря до Польщі, в роках чудового нашого розквіту на 500-кілометровому побережжі Балтійського моря, про що в 1939 р. можна було тільки мріяти".

                               І дійсно "вестерплятівці" своїми реляціями-спогадами, які опубліковано без "літературних прикрас" та це фахове видання гідно відзначують славу своїх героїв.

Р. К.

Немає коментарів:

Дописати коментар