В-во ,,Лілея-НВ", Івано-Франківськ, 2010, ст. 215, ілюст.
„Присягаю Всемогучому Богові перед святою Його Євангелією та Животворящим Хрестом, не шкодуючи ні життя, ні здоров'я, скрізь та повсякчас під українським національним прапором боротися зі зброєю в руках за свій народ і свою батьківщину-Україну " - ці слова присяги воїна 1-ої Української дивізії Української національної армії Михайло Мулик виголосив у листопаді 1943 року 23-річним юнаком.
І сьогодні, у свій 90-річний ювілей, колишній дивізійник осмислює власні вчинки з перспективи історичного часу, звіряє кожен крок свого життя із даною присягою і щасливий, що Бог допоміг йому вписати свій маленький рядок у літопис боротьби за незалежність України.
- Що ж ми за народ такий? - з болем у серці запитує сам себе і кожного з нас колишній дивізійник. - Чи ж не настав вже, нарешті, час піднятися з колін і зняти червону полуду з очей? Час пишатися своєю нацією, як пишаються інші народи світу. Ще на святкуванні 30-ї річниці боїв під Бродами кардинал Йосип Сліпий сказав: „Нікчемний той народ, який не шанує своїх героїв, що віддали життя за свободу, незалежність своєї держави".
Михайло Іванович Мулик - один з небагатьох колишніх дивізійників, що проживають на теренах області, не вимагає ні особливого ставлення до себе та своїх побратимів, ні пільг, а гордиться тим, що йшов із зброєю в руках проти імперії зла, за свою рідну Україну, свій народ, хоч і отримав за це великий термін каторжних таборів - 10 років тюрми і 5 років позбавлення прав.
Михайло Мулик щиро вірить, що молоде покоління, не затруєне комуністичною ідеологією зла, завершить справу, розпочату його поколінням. І тоді всі відповідатимуть за свої діяння: і ті, хто вмирав за Україну, і ті, хто розстрілював бійців УПА, підпільників, простих селян, і ті, що давали „путівки" на висилку в Сибір, а також і ті, що не дозволяли прописувати людей на рідній землі і позаймали їхні квартири, а нині приватизували їх та продають за високими цінами.
Нещодавно побачила світ книга споминів Михайла Мулика Дух, що тіло рве до бою... Автор емоційно розповідає про свою родину, юнацькі та зрілі літа, згадує героїв, їхні ідеали, відтворює в пам'яті тогочасні події. Прагне одного, щоб молоде покоління більше знало про дивізію „Галичина", щоб перестали чорнити, обмивати брудом, навішувати різні ярлики воякам дивізії, метою життя яких було створення своєї незалежної Української держави.
Михайло Мулик - людина високої чести і справедливости. Прагне, щоб народ України знав правду, якою б гіркою і страшною вона не була. Все пережите і вистраждане він намагався відобразити у своїх художніх творах. Про зародження дивізії „Галичина" він написав у п'єсі Пам'ять серця, правду про страшний голодомор сценічно втілив у творі Трагедія нації, а ще прикарпатці мали змогу ознайомитися з його Гапкою-більшовичкою, Безробітний з того світу та ін.
Свою творчу біографію Михайло Мулик розпочав рядовим бухгалтером, а закінчив головним бухгалтером найсоліднішої на той час організації в області. У 1989 р. став членом культурно-наукового товариства „Рух", був бухгалтером ліквідаційної комісії обкому КПРС. У 1991 році організував товариство політичних в'язнів і репресованих, у 1992 р. разом з В. Малкошем створили Братство колишніх вояків УД УНА („Галичина"), і сьогодні є його головою.
28 жовтня Михайло Мулик відзначив своє 90-ліття. Ми щасливі, що серед нас є така людина, справжній патріот. Хай Всевишній і надалі обдаровує його міцним здоров'ям, незгасним оптимізмом і вірою у щасливе завтра України.
Григорій КОЛИБАБ'ЮК
асоційований член Станиці
Немає коментарів:
Дописати коментар