ГЕНЕРАЛ САМУЇЛ ЯСКІЛКА

Пилип Гайда

Стаття приготована для збірника "Шляхами золотого Поділля" том ІІІ. Друкується в Торонті під ред. д-ра Романа Миколаєвича.

Донедавна прізвище Самуїла Яскілки, американського генерала українського походження, не було відоме українцям, хоч у біографічному довіднику «Українці в Північній Америці" (1975) поміщено дані про його життя, бо в житті української громади він не брав ніякої участи. Щойно коли українська громада в Детройті запросила його бути англомовним промовцем на святкуваннях 60-тиріччя проголошення української державности, про нього почали писати у пресі.

Скоріше Яскілкою цікавилися поляки, особливо польські ветерани, які знали його як доброго старшину ще з часів Другої світової війни. Писали про нього в польській пресі й старалися приписати йому польське походження, тим паче, що прізвище "Яскілка" має в собі деякий елемент польськости, хоч і не звучить "Яскулка". Та всі ці наміри поляків не мали успіху, бо він прилюдно виявив себе перед ними українцем, спираючись при цьому на слова покійної своєї матері, яка ще у хлоп'ячих роках говорила йому "Ти українець" і розказувала про Україну та її змагання до волі. Крім цього, він чув багато про українську історію ще тоді, коли був учнем вечірньої школи в рідному місті.

Народився він 17. 7. 1919 р. в Ансонії, Коннектікут. Його батько, Петро, походив з Ріпника, повіт Кросно, а мати, Анна Ґуральчик, з Острова біля Тернополя. Батько помер, коли синові було заледве півтора року. В Ансонії Самуїл здобув початкову й середню освіту, а вищі студії покінчив в університеті Коннектікут дипломом з торговельної адміністрації (1942). Ще в університеті належав до корпусу вишколювання резервістів старшин (РОТС), (1940-42), а згодом закінчив морську воєнну школу в Квантіко й Портсмут, Вірджінія, в 1943 р. Закінчивши також школу земноводної воєнної штуки в Квантіко (січень 1948), став в липні 1960 р. інструктором у вищій морській школі, а від серпня 1970 р. директором коледжу для комендантів і персоналу у Квантіко.

Під час Другої світової війни перебував на кораблі "Прінстон" і брав участь у багатьох воєнних операціях на Тихому океані. Вернувшись до ЗСА, став військовим інструктором у Пенделтон, Каліфорнія, і пробув там до серпня 1945 р. Відтак працював у багатьох місцях і на багатьох становищах: спершу в окружній станиці рекрутування в Менчестер, Ню Гемпшір, і у Філядельфії, опісля командиром морського відділу в Порт Ляйотел, французьке Марокко, від серпня 1949 р. в першій морській дивізії та в дивізії для Кореї, а від лютого 1951 р. в персональному відділі при головній квартирі морського корпусу. Від червня 1957 р. перебував знову на Тихому океані, був екзекутивним офіцером, відтак заступником шефа штабу при експедиційній бригаді СЕАТО, від лютого 1969 р. працював у В'єтнамі й, вкінці, був командуючим генералом 2-ї морської дивізії в Лежин, Північна Кароліна. У липні 1978 р. відійшов на емеритуру.

Талановитий і точний у виконуванні своїх завдань, Яскілка скорим темпом осягав підвищення в ранзі: він став першим лейтенантом 22. VІ. 1943 р. капітаном (січень 1945), майором (січень 1951), лейтенантом-полковником (липень 1954), полковником (липень 1964), бригадир-генералом(жовтень 1969), майором-генералом (серпень 1972), лейтенантом-генералом (2. І. 1974), а від 4.березня 1976 р. став повним генералом і працював командантом військової морської фльоти.

Його великими осягами гордиться вся українська еміраційна спільнота, бо він перший українець-генерал, який здобув чотири зірки. Яскілка не криється зі своїм національним походженням. Це показалося в час його зустрічі зі совєтським амбасадором Добриніним у Вашінґтоні. Коли Добринін заявив йому, що всі великі воїни походять з України, що Україна дала великих письменників та музик та що Україна - великий край, повний краси й природніх чудес, Яскілка відповів: "Я знаю. Про це говорила мені моя мама". Коли ж Добринін почав плескати в долоні й сказав: "Як би не було, ми маємо багато спільного; бо ж ми всі "русскі", Яскілка рішуче заявив: "Це не те, що мені говорила моя мама".

Приявність Яскілки на святкуваннях 60-тиріччя української державности в Детройті викликала великий ентузіязм. Він палкий оборонець прав людини, свободи й незалежности всіх народів. У своїй доповіді він говорив: "У моїй кар'єрі я подорожував до багатьох країн і боровся у трьох війнах. Мимо різних мов, культур та історій, я переконався, що в усьому світі люди цінять свободу й незалежність так само, як і саме життя. Через цей основний факт я щиро вірю, що десь з бігом часу - в якийсь спосіб - будуть, напевно, привернені повні людські права, свобода й незалежність також і народові України та численним іншим народам світу, які тужать за цим".

Ще того самого вечора, під час прийняття, Яскілка заприязнився з дітройтськими дивізійниками та похвалив їх за це, що плекають вояцькі традиції та зберігають вояцький дух у сучасних непевних часах. При цьому обіцяв їм свою піддержку, якщо лиш зайде потреба. У травні 1978 р., коли Клюб детройтських мільйонерів влаштовував, очолювану Генрі Фордом, економічну конференцію, на якій Яскілка був делегатом від армії, він постарався, щоб Комітет Клюбу запросив на бенкет українських дивізійників. Таке запрошення дивізійники отримали й вислали на бенкет двох своїх представників. Яскілка прийняв їх дуже приязно, а в час своєї офіційної промови привітав їх словами: “Welcome, my best friends, Ukrainians!”,

З великою приємністю вся українська спільнота може сказати генералові Яскілці: "Welcome among us, General!"