Степан Піцюра народився 28 вересня 1904 р. в селі Зарайсько, Самбірського району, Львівської области. Після закінчення нар. школи вступив до Учительської Семінарії в Самборі, яку закінчив з успіхом у 1925 р., після чого покликують його до польського війська. Рекрутський вишкіл перейшов у 59-му полку піхоти в Іноврацлавію а старшинську школу в Ґрудзьондзу на Помор'ю. По закінченні військової повинности, по довгих стараннях, одержує учительську працю на Віленщині.
З вибухом 2-ої світової війни мобілізують його до армії, а з приходом більшовиків зістає арештований і за те, що "захищав польське реакційне правительство", засуджують його на 5 років тюрми і вивозять на Сибір. В осені 1941 р., рятуючись перед неминучою смертю, зголошується до корпусу Андерса, який організувався в околицях Куйбишева. Призначують його до 3-ої Дивізії Карпатських Стрільців, а після перевишколу, в ранзі підхорунжого — до відділу постачання і транспорту. З СССР переїжджає до Ірану, відтак через Ірак, Палестину і Єгипет на фронт до Італії. В короткому часі одержує медалю за участь у боях за Монте-Касіно і зістає нагороджений Хрестом Бойової Заслуги (Кшиж Валєчних з М'єчамі). По капітуляції Німеччини опиняється в Неаполю, звідки на початку 1947 р., з рештками корпусу переїжджає до Англії. 6-го лютого 1947 р., з ранґою підпоручника, зістає демобілізований і призначений польським екзильним урядом в Лондоні до Корпусу офіцерів резерви. Літом 1951 р. переїжджає до Канади і поселюється в Торонті.
Немає коментарів:
Дописати коментар