Сотник СТЕПАН ГУЛЯК

(14. XI. 1906 - 19. І. 1979)

Вже від молодих літ Степан Гуляк був зацікавлений військом і при першій нагоді став професійним вояком в польській армії, в якій його військова кар'єра закінчилася арештом за націоналістичну діяльність.

Коли прийшли більшовики до Галичини в 1939 році, він перейшов до Генеральної губернії, в якій проходить різні військові вишколи. Степан розумів, що без власної сили ми не здобудемо своєї самостійности й коли німці пішли походом проти СРСР, ст. Гуляк пішов на Волинь, коли почув, що там організується наше військо. Згодом повертається до Галичини й голоситься до дивізії "Галичина", в якій проходить старшинський вишкіл та отримує ранґу поручника. Він був зв'язковим старшиною по різних вишкільних таборах.

Обнявши команду над 3-тою сотнею фюзилерів, пор. ст. Гуляк бере участь в боях під Бродами, де був ранений. Після переформування дивізії він знову командує 3-тею сотнею фюзилерів, з якою проходить бойові дії на Словаччині, Югославії та на фронті під Фельдбахом. В день капітуляції він із своєю сотнею охороняв відступ 29-го полку. Попав він в американський полон.

В Німеччині, маючи засадниче поняття про потребу власних збройних сил, диспонуючи вишколеними вояками, почалися творити групи вояків чи то як вартівничі сотні чи військові штаби, в яких сот. Гуляк брав жваву участь, бо це був час, коли конфлікт між СРСР і західніми державами міг вибухнути кожного моменту. Він також навчав гімнастики в таборовій гімназії.

Після приїзду до Канади він із своїм братом веде ресторан "Одесу" в Торонті та стає головою станиці Братства кол. вояків 1-ої УД. Фактично "Одеса" була "центром" життя Станиці де приміщувалася домівка Станиці та зустрічалися члени й інші.