1891-1978
Старшина УГА, сотник Петро Ґаздайка народився на західній, лемківській окраїні української землі 19. 4. 1891 р. в селі Красна, де живуть т.зв. "замішанці", себто наш мовний острівець серед польського довкілля. Після народної школи Санчі, згодом студіював право у Львівському університеті. Покликаний 1913 р. в австрійську армію, вступив до школи старшин резерви при 87-ому піхотному полку в Трієсті й Пулі, де його застав вибух війни 1914 р. Аж до 1918 р. брав участь як старшина у фронтових боях на італійському фронті, де здобув низку військових відзначень (Військовий хрест заслуги 3-ої кл. Воєнне удекорування 3-ої кл., з мечами в 4. 2. 1918 р.). Прибувши після розвалу Австро-Угорщини до Львова, віддав себе в листопаді 1918 р. відразу в розпорядження молодій нашій державі та брав участь у боях за Львів. З УГА ділив її долю після відступу за Збруч як активний фронтовий старшина аж до травня 1920 р., коли його частина після з'єднання з Дійовою Армією УНР була інтернована поляками, і Петрові Ґаздайці прийшлося зазнати польського полону. Перед загрозою смертної кари від польського суду (за ліквідацію польської цивільної диверсії у підльвівських польських селах, де була розташована його частина) тікає в жовтні 1920 р. з польського полону в Чехословаччину й тут перебуває в таборі інтернованих частин УГА в Йозефсштадті на Судетах до 1924 р., як довго ще існували вигляди (себто до формально-правного передання Східної Галичини радою амбасадорів переможних держав Антанти 1923 р. в Лондоні, Польщі) на поворот до активної військової служби своїй Батьківщині — 1924 р. залишив Чехословаччину й перейшов на цивільну працю на Долішньому Шлезьку в Німеччині, де проживав до 1943 р. Тоді переселився до Франкфурту н. М., де одружений з Павлею Шіма, замешкавши на постійно. Впродовж останніх років 2-ої світової війни опікувався вивезеними на працю до Німеччини робітниками-українцями; після війни жив зі скромних заробітків.
Немає коментарів:
Дописати коментар