АРКАДІЙ ВАЛІЙСЬКИЙ

       

генштабу генерал-хорунжий 

(8 лютого 1894 — 16 вересня 1976)

Аркадій Валійський народився на Чернігівщині.   Після закінчення середньої освіти вступив до російської армії і як професійний старшина відбував в її лавах Першу світову війну. Під час української революції негайно зголосився до рідного війська в якому брав участь у боях і походах на командних постах. В 1920 р. був курсовим старшиною і командиром сотні у спільній Військовій школі Армії УНР.

Після відступу Армії УНР до Польщі був інтернований в таборі у Каліші, а після його розформування став начальником оперативного відділу при Головному штабі Армії УНР, що мав тоді осідок у Варшаві. Коли заходами президента Андрія Лівицького польський уряд прийняв кількадесят старшин Армії УНР до служби в польському війську для доповнення теоретичного й практичного вишколу, до тієї групи було включено також тодішнього сотника Аркадія Валійського. Там він закінчив Академію генерального штабу в ранзі майора.

Під час польсько-німецької війни попав у німецький полон, а після звільнення був знову призначений начальником оперативного відділу Армії УНР в екзилі. Коли організувалася Українська Національна Армія під командою генерала Павла Шандрука, тодішній полковник А. Валійський був іменований начальником штабу.

В 1951 р. генерал (тоді полковник) А. Валійський прибув зі своєю дружиною Марією до ЗСА та поселився в Нью-Йорку. Тут він негайно включився в громадську працю, зокрема на комбатантському відтинку. Впродовж двох каденцій очолював управу Відділу Об'єднання б. Вояків Українців в Америці, а згодом діяв як заступник голови. Впродовж всього того часу приймав постійно діяльну участь у громадській праці, читав доповіді на військові теми, дописував до газет і журналів, головно до "Вістей комбатанта", репрезентував ОбВУА на різних імпрезах.

Ген. Валійський був також довголітнім заступником керівника Ресорту військових справ Державного Центру УНР в екзилі, був головою Центрального Комітету для вшанування пам'яти Симона Петлюри, був членом УНДС, Об'єднання прихильників УНРади, Фундації і видавничої комісії по виданні збірника в 30-річчя смерти Симона Петлюри, був заступником голови Ради бібліотеки ім. Симона Петлюри в Парижі та членом інших установ.


Іван Козак