В. Ґоцький
Степан Заброварний завдав собі труду й на сторінках "Наша Культура", що виходить по-українськи у Варшаві, опублікував ширший перегляд дослідів польських істориків, які відносяться до України. Ми беремо уривок з розділу сьомого, названого автором "Друга світова війна та перші повоєнні роки". У точці третій говориться про діяльність українських націоналістичних організацій в Польщі та їх ліквідація. Ось як пише автор.
"...Закінчення другої світової війни й наладнання добросусідських відносин між польським народом та народами Радянського Союзу не принесли повного спокою на польсько-радянському пограниччі. Через націоналістично-шовіністичні організації з одного й другого боку кордону гинули далі солдати й цивільне населення. Тема збройної боротьби проти ворожих народній владі елементів, а зокрема проти українських буржуазно-націоналістичного підпілля ОУН і УПА, що діяли на так званому Закерзонському Краї, знайшла широке відзеркалення в історичній літературі в Польщі. З багатьох причин немає ще на цю тему глибших монографічних праць, але багато авторів не обмежується звичайним описом подій, пробуючи теоретично справи узагальнювати, шукаючи висновків у своїх працях.
"Піонірською у тій справі треба вважати статтю І. Блюма, "Участь польського війська у змаганнях за закріплення народної влади (Боротьба з бандами УПА)", Військовий Огляд Історичний 1959. Немовби продовженням тої статті є стаття Я. Ґергарда про "Деякі деталі боротьби із загонами УПА та ВІН у південно-східніх районах Польщі". Стаття ця появилась теж у Військовому Огляді Історичному за 1959. В статті Ґергард, що "сам був учасником тих боїв, аналізує співпрацю бандерівців із польськими загонами ВІН та проаналізовує причини довготривалої боротьби з бандерівським підпіллям.
"На сторінках Військового Історичного Квартальника продовжують цю проблему інші автори. В. Шота, "Нарис розвитку ОУН і УПА", ділить діяльність та розвиток тих організацій на певні періоди та аналізує їх організаційну структуру, чисельність та озброєння. М. Юхнєвіч, "Участь 7-ої лужицької дивізії пішої в акції "Вісла" — 1962, описує участь згаданої дивізії в 1947 році в боях від Щавного на Лемківщині до Ярослава та Сіняви на Посянні. Знова ж С. Жепський реєструє найважливіші події в часі від липня 1945 до серпня 1947 як старшина 8-ої дивізії піхоти у двох статтях: "Участь 8-ої дивізії в боях з бандами УПА в роках 1945-1947" та "З історії 8-ої дрезденської дивізії ім. Бартоша Ґловацького".
"Під редакцією М. Турлейської появився збірник маґістерських праць на теми боротьби Польського Війська із збройним підпіллям, в тому й з українським. Ось кілька назв тих статтей: Й. Чапля — "Баротьба з ОУН, УПА в роках 1944-1947", М. Редзінскі — "8-а дивізія піша в боротьбі з ОУН-УПА 1945-1947", М. Тиліщак — "9-а дрезденська дивізія піша в боротьбі з українським та польським подпіллям — червень 1945 — жовтень 1947".
"Чапля пише про боротьбу проти куріня Залізняка".
"Багато матеріялів на цю саму тему містить інше збірне видання під редакцією В. Ґури та Р. Галяби — "В боротьбі за закріплення народної влади в Польщі 1944-1947", а також том 7 "Народна Польща", де стаття А. Щенсняка — "Деякі проблеми відносин польсько-українських в роках 1939-1947", ширше аналізує ці справи.
"Першою спробою ширшого висвітлення проблематики підпілля ОУН і УПА є монографія А. Щенсняка і В. Шоти, "Шлях у нікуди, діяльність ОУН та її ліквідація в Польщі", 1973. Автори висвітлюють польсько-українські відносини до війни, діяльність українських буржуазних партій у міжвоєнній Польщі, організацію та діяльність УВО та ОУН до 1939. У воєнному періоді зупиняються вони на таких подіях, як розлам в ОУН, підготовка до війни з Радянським Союзом, акція батальону "Нахтіґаль", історія дивізії СС "Галичина", організація УПА, і створення УГВР. Післявоєнний період — це переселення українського населення з Польщі на Україну, організаційний розвиток ОУН-УПА на території Польщі та їх боєво-терористична та політично-пропаґандивна діяльність та відносини до польського, пролондонського підпілля. Книжка кінчається описом та аналізою різних акцій Польського Війська проти українського буржуазно-націоналістичного підпілля, яку остаточно вирішила акція "Вісла".
"Питання акції "Вісла" обговорює детальніше стаття Г. Лукашевіча, — "Біля генези та перебігу акції "Вісла" — 1947". Він зосереджує свою увагу головно на акції переселення українського населення до УССР та до північно-західніх районів Польщі. Великим недоліком згаданої праці є факт, що акції УПА автор трактує у відірванні від подібних акцій польського підпілля.
"Польські історики займаються також проблематикою терористичної діяльности польських буржуазно-націоиалістичних загонів у відношенні до місцевого українського населення на Люблинщині та Ряшівщині. Знов В. Волчев досліджував політику лондонського еміґраційного уряду в українському питанні та акти терору А. К. у праці, — "Причинок до становища угрупувань лондонського табору на Любельщині відносно української проблеми". Тематика ця є теж зачеплена у збірнику, — "Формація народної влади в Ряшівщині — 1965".
Стільки подав нам про ці справи С. Заброварний, як видно сам дослідник доволі дбайливий та докладний. У свому закінченні він підкреслює два цікаві моменти, які .дадуть нам певне ясніше насвітлення, в яких умовах працюють оті польські дослідники. Він слушно підкреслює, що праці тих дослідників є піонерські, це значить, що вони починають їх від самого початку, спираючись на самих лише джерелах, коли мова про події останніх років. Він признає, що заторкнуті авторами питання є дуже широкі та що автори стараються розробити найбільш складні питання польсько-українських взаємин. Але при тому зазначує, що велике значення має користування радянською історичною літературою та можливість обміну думками з радянськими колегами на наукових сесіях та під час індивідуальних зустрічей.
Це значить, що, хоча в Польщі багато дечого можна написати, чого в СССР не пропустять, то все одно око старшого брата наглядає й в Польщі та витискає своє п'ятно. Молоді польські історики, ентузіясти свого фаху, мусять теж платити данину старшобратської опіки та допомоги. Тому навіть в наукових дослідах, відділи УПА далі банди буржуазно-націоналістичні, а шлях їх веде "до нікуди". Ось до чого додумались молоді дослідники історичних джерел при допомозі старшого брата.
