КОНСТАНТИН ФІЦИК

            *3 червня 1910 - +19 лютого 1996

                             Кость Фіцик народився в селі Суходіл, повіту Бібрка, Львівської області. Батько Степан і мати Анастасія з Березків Сенишин мали ще крім нього п'ятеро дітей. В сільській школі Кость добре вчився і тому батько, за порадою пароха о. М. Романишина, записав його до Академічної гімназії у Львові, яку Кость закінчив матурою в 1931 році. В тому часі належав до Пласту і Юнацтва ОУН. Там формувався його світогляд, який не змінився до останніх його днів. По матурі закінчив Кооперативний Курс для обітурієнтів і, по відбутій практиці, працював в Бібрці. Там був активним членом Сокола, Просвіти і Рідної Школи і майже кожної неділі виїздив на села з рефератами на збори читальні чи кооперативи. За свою діяльність був на "чорній листі" польської поліції і при кожній акції був арештований. В липні 1938 року був знову арештований, але на станції втік від полційної охорони і різними дорогами перейшов польсько-чеський кордон. Через Хуст, Ужгород, Кошиці дістався до Праги і, при допомозі Студентської громади, виїхав до Судетів, які тоді, згідно з договором в Мюнхені, були прилучені до Німеччини. Як політичний втікач з Польщі дістав працю, але з вибухом німецько-польської війни знову ж, як польський горожанин, був арештований Ґестапо і засланий до концентраційного табору в Бухенвальд.

                              Звільнений з табору в січні 1940 року, працював як перекладач в таборі польських полонених вояків, і як муж довір'я опіки над українськими робітниками з Генерального Губернаторства. В тому часі одружився з Ангелою Шалько і мав з нею сина Богдана. Від вересня 1943 року працював у Львові в Українському Допомоговому Комітеті, але в грудні був арештований і засланий до концтабору в Авшвіц-Осьвенцім. Лише зголошення до Дивізії врятувало його від певної смерти, бо вже ходив як "музульман", і це підірвало його здоров'я.

                             З вишколу в Нойгаммері його вислано на Курс рахункових, а по закінченні приділено до Штабової сотні протипанцерної оборони, що була тоді в Словенії. З нею пройшов фронт в Австрії і там закінчив війну.

                           Після таборів полонених в Белярії і Ріміні в Італії, а згодом в Англії, звільнено його в 1948 році.