Дмитро Катамай
(Червень 1914. До ідеологічних основ і початків Січово-стрілецького руху. Стаття голови Стрілецької Секції Українського Січового Союзу у Львові, Дмитра Катамая (1886-1935), з червня 1914 р.)
Наш нарід переживає тепер дуже важкий період свого розвитку. Хочемо бути і стаємо нацією. Майже кожний день зміняє старі ціннощі та приносить нові; суспільність зміняє свої погляди.
Починаємо творити своє військо. Сотки літ не було у нас того. Нема ніякої традиції. Тому завдання наше дуже тяжке. Кладемо собі велику ціль: дати українському народові збройну силу.
Першою справою вважаємо переформувати українську душу. Тип вічно нарікаючого, скривленого, ніколи не рішеного українця мусить зникнути. Нас забивала і досі забиває страшно недуга вічної балаканини, сварки над дрібничками і прив'язання до них. Це мусить раз на завжди скінчитися.
Мусимо бути здисципліновані й постійні в роботі.
Важні міжнародні події, які блискавкою мчать попри нас, не повинні викликувати у нас тільки жах. Мусимо бути готові. Опісля рішати будемо самі про свою долю.
Наші сусіди випередили нас далеко наперед. Ми чуємо про маневри, бачимо їх узброєних по наших містах. Одних з нас це дивує, інших лякає, треті починають роботу: «бавитися у військо». Ті люди, які віднеслися до нашої роботи з недовірям, будуть небавом нашими здисциплінованими членами, бо ми віримо в хосенність нашого діла. Ті, що зневажливо про працю висказувалися, мусять змінити свій погляд, до цього приневолить їх жива дійсність.
Починаємо роботу з основ. Нам треба літератури, характерів, працівників, фахівців, робітників довірених великій справі. Вони находяться. Початки нашої роботи вдоволяючі. Український Січовий Союз згуртував під своїм проводом понад девятдесят товариств «Січові Стрільці». Постава Стрілецька Секція У.С.С., яка стає генеральним штабом наших військових організацій. Впродовж кількох місяців зроблено багато. Устійнено внутрішній устрій організацій, постали окремі мілітарні одиниці (чети, сотні, курені і т. д.). Під проводом фахових наказних старшин, заведено однострої, зорганізовано відповідні команди, правильники, постало кілька фахових шкіл військових (Львів, Борислав). На днях вийшла найперша і найконечніша книжка: «Правильник піхотинців. І. Впоряд»; в друку «Полева служба». Це перший військовий підручник на українській мові за цілий час нашого історичного існування. Стрілецька Секція приготовляється оснувати з кінцем цього року рекрутські, підстаршинські і старшинські школи в усіх осередках стрілецького руху. В найближчому часі має дати необхідну українську військову літературу.
Робота в розгарі. Гурт провідників зростає. Число членів наших організацій зростає. Зачинаємо розуміти цю правду, щоб зберегти ті «культурні ціннощі» народу, про які говориться у нас так багато, треба бути приготованим станути в їх обороні зі зброєю в руці. Своєю працею хочемо довести до того, щоб увесь український загал зрозумів вагу нашого почину і в рішаючім хвилині виповнив свій обов'язок.
(Збірник «Вставайте! Кайдани порвіте!» На спомин краєвого Шевченківського свята у Львові 28 червня 1914 р. Львів, червень 1914.)
28 травня 1917. Накази Українського Військового Генерального Комітету до військових Комітетів.
НАКАЗ
УКРАЇНСЬКОГО ВІЙСЬКОВОГО ГЕНЕРАЛЬНОГО КОМІТЕТУ №1
28 травня 1917 р. Українським Військовим громадам. До Українського Військового Генерального Комітету звертаються військові громади з запитаннями: кого їм вибирати до полкових, дивізійних та інших Комітетів, чи українців, чи може й представників інших національностей.
Український Військовий Генеральний Комітет наказує: вибирати слід тільки українців і то при всіх випадках і обставинах.
Член Президії С. Петлюра. Секретар Ів. Горемика-Крупчинський.
НАКАЗ
УКРАЇНСЬКОГО ВІЙСЬКОВОГО ГЕНЕРАЛЬНОГО КОМІТЕТУ № 2
28 травня 1917 року. До Українського Військового Генерального Комітету надходять звістки про те, що деякі полкові Комітети на прохання та заяви українських військових громад виписувати українські газети та книжки, одмовляють задовольняти ці прохання, Військовий Генеральний Комітет повідомляє, що такі одмови несправедливі і беззаконні. Українцям ніхто не має права одмовляти виписувати газети та книжки на рідній мові з полкових (артільних) сум. Генеральний Комітет наказує про всі такі випадки повідомляти негайно Комітет, щоб він міг негайно вжити належних засобів для полагодження справи.
Член Президії С. Петлюра. Секретар Ів. Горемика-Крупчинський.
(«Вісник Українського Військового Генерального Комітету» (Київ), травень 1917 р., ч. 1.) (У деяких документах справлено разючі помилки й мовні недотягнення. Ред. В. К.)
30 травня 1917. Протест Українського Військового Генерального Комітету до Воєнного Міністра —- проти заборони Другого Українського Військового З'їзду.
ТЕЛЕГРАМА УКРАЇНСЬКОГО ВІЙСЬКОВОГО ГЕНЕРАЛЬНОГО КОМІТЕТА ДО ВОЄННОГО МІНІСТРА
30 травня Українським Військовим Генеральним Комітетом, з приводу одержання телеграми про заборону Всеукраїнського Військового З'їзду, послано Воєнному Міністрові Керенському, Верховному Головнокомандуючому, Головнокомандуючим фронтами, Командуючим фльотами і округами і наказному Атаманові Кубанського війська таку телеграму: «Приймаючи до уваги, що заборона всеукраїнського військового з'їзду перший випадок заборони військового з'їзду взагалі і як раз українського в той самий час, коли «военные условія», якими пояснюється заборона з'їзду не перешкоджають як відбуваючим, так і призначеним одночасно з'їздам: Всеросійському воєнних депутатів, польському, козацькому, аціаційному та іншим, що не препинені одпуски із Д. армії далеко більше одволікають солдатів і офіцерів із армії, що українці захоплені духом з приводу дозволу українських корпусів та інших комплектуваннів, тепер більшістю направляються на фронт, що заборона з'їзду викличе неминучу реакцію і разом зародить в українському війську певне недовіря до Верховного Командування і зменшить боєвий дух вояків, котрих у Д. армії є третина, що про час і умови з'їзду було винесено постанову першим з'їздом, а оповіщення про з'їзд зроблено значно раніше, як одержано Вашу телеграму, що заборона зараз з'їзду може бути використована в цілях цілком небажаних і небезпечних для боєспособности Д. армії і порядку в тилу, Український Військовий Генеральний Комітет подаючи до Вашої відомости приведене, рішуче підтримує своє перше звертання в справі скликання з'їзду і очікує негайної відповіді,
№ 241 Українгенеркомітет. Петлюра. («Вістник Українського Військового Генерального Комітету» (Київ), травень 1917 р., ч. 1.)
Заклик-телеграма Генерального Секретаря Військових Справ, Симона Петлюри, до усіх фронтових штабів — боронити волю України і революцію.
Немає коментарів:
Дописати коментар