Ви помоліться тут, під Бродами

Ви помоліться тут, під Бродами!
І скиньте шапку з голови!
Тут їх вбивали, за городами!
Частково винні в цьому Ви!

Бо помирати так не хочеться!
А жить красиво люблять всі!
...Ось за могили сонце котиться...
Трава, немов в сльозах, росі...

І хмарка-свитка незалатана 
Втіка, он там, за небокрай.
Вклякає мати вся заплакана
Молитися за їхній рай.

Живих маленько їх лишилося!
 І розійшлися по світах!
 ...А наше щастя десь зашилося,
як долі невмолимий птах!
         
 Іван Нагірний, 
(„Слово")