До 65-ліття створення 1-ої УД УНА

Для відзначення цієї річниці друкуємо звернення, видані з нагоди
50-літнього ювілею.

ЗВЕРНЕННЯ СВІТОВОГО КОНГРЕСУ ВІЛЬНИХ УКРАЇНЦІВ
з нагоди 50-річчя створення Української Дивізії „Галичина"

На цей рік припадає 50-річчя створення Української Дивізії „Галичина" в дуже складний і трагічний період історії України. На заклик Українського Центрального Комітету під проводом професора Володимира Кубійовича та старшин Визвольних змагань 1918-1920 рр.-членів ветеранської організації „Молода Громада" десятки тисяч зголосилося в лави тієї військової формації. Між добровольцями були колишні Українські Січові Стрільці, члени Української Галицької Армії та старшини Армії Української Народної Республіки, котрим президент УНР в екзилі Андрій Лівицький доручив зголоситися до служби в Дивізії. Всі мали єдину мету - боротьбу з большевизмом для здобуття державности України.
Нелегка була доля вояків Дивізії. Багато з них заплатили найвищу жертву - своє життя - в боротьбі за цю ідею. Після битви під Бродами багато вояків Дивізії перейшло до лав Української Повстанської Армії. Врешті, в 1945 році, Дивізія стає першою одиницею Української Національної Армії під командою генерала Павла Шандрука.
По закінченні війни й розселенні колишніх вояків 1-ої Української Дивізії в країнах західного вільного світу вони стали в передових лавах змагань за розвиток українського культурного життя в країнах поселення і продовжували у змінених формах боротьбу за привернення державности українському народові.
Президія Світового Конгресу Вільних Українців закликає організоване українство відзначити цю дату якщо не окремими відчитами й мистецькими імпрезами, то принаймні поминальними богослужіннями за спокій душ тих, які віддали своє життя на полі бою чи в тюрмах і концтаборах Совєтського Союзу.
Ціль, яка змобілізувала молодь 1940-их років - Незалежна Українська держава - слава Богу осягнена, і в тому є заслуга і воїнів Української Дивізії „Галичина" - 1-ої Дивізії Української Національної Армії.

За Президію Секретаріяту СКВУ
Юрій Шимко, президент
д-р Василь Верига, генеральний секретар.

ЗВЕРНЕННЯ ЦЕНТРАЛІ КОНГРЕСУ УКРАЇНЦІВ КАНАДИ

в 50-ту річницю створення Української Дивізії „Галичина"-1-ої Дивізії Української Національної Армії

В часі Другої Світової Війни Україна була тереном, на якому проходив великий змаг поміж двома імперіями за панування Східної Европи й за панування над світом.
Від перших років війни українська молодь гинула в рядах чужих армій, віддаючи своє життя за окупантів і грабіжників наших земель і поневолювачів нашого народу.
Відкриті совєтські тюрми в Україні 1941 р., як і масові могили в Вінниці 1943 р., не говорячи вже про штучно створений голод в Україні 1932-1933 роках, служили незаперечним доказом, що від московсько-большевицького режиму не можна очікувати нічого кращого, як переслідувань, насильної русифікації й тотального знищення всього українського, включно з історичною пам'яттю.
Якщо в когось були сподівання на допомогу Німеччини відзискати українську державність, то роки під німецькою окупацією виявили правдиве обличчя німецького імперіялізму, що такі сподівання були наївні, бо Україна знайшлася між молотом і ковадлом.
І тут прийшов Сталінград, який остаточно заломав німецький фронт і почався загальний відступ. Програш Німеччини був очевидний і повернення зненавидженої московсько-совєтської окупації неминуче, а впарі з тим насильна мобілізація до совєтської армії й боротьба за закріплення російського комуністичного режиму.
У квітні 1943 р. Український Центральний Комітет на чолі з проф. Володимиром Кубійовичем спільно з ветеранами Українських Визвольних Змагань вирішили підтримати організування української військової частини - Дивізії „Галичина".
Проголошення формування Української Дивізії 28 квітня 1943 року знайшло великий відгук й на протязі одного місяця травня зголосилося 80 000 добровольців, серед них чимало учнів, випускників середніх шкіл та студентів високих шкіл.
Всі вони бажали вивчити воєнне ремесло, щоб здобути привернення Україні державности. Про перемогу Німеччини в тому часі мови вже не могло бути: була надія, що з закінченням війни заіснують обставини, як після Першої Світової Війни, й Дивізія „Галичина" стала дійсністю.
Рік пізніше Українська Дивізія „Галичина" вступила на большевицький фронт і до кінця війни воювала з найбільшим ворогом України. Українська Дивізія „Галичина" переіменована на 1-шу Українську Дивізію Української Національної Армії з честю виконала своє завдання й зійшла з фронту Австрійської Стирії, не капітулюючи перед ворогом, але перед західними альянтами.
Відмічуючи 50-ліття Дивізії „Галичина"-1-ої Української Дивізії Української Національної Армії, ми щиро вітаємо колишніх вояків, які станули в її лави, щоб чином і кров'ю засвідчити свою беззастережну любов і відданість Україні. Своїм геройським чином і своєю постановою українські вояки продемонстрували, що наш нарід ніколи не примириться з поневоленням.
В імені української громадськости Канади, Конгрес Українців Канади висловлює признання колишнім воякам Дивізії „Галичина " - 1-ої Української Дивізії Української Національної Армії, які здобули професійне знання і освіту у майже всіх ділянках нашого життя й віддано служать нашій громаді й Канаді. Ми бачимо їх у рядах виховників дітей-учителів та професорів, українських католицьких та православних священиків, композиторів, письменників, журналістів, адвокатів, інженерів, підприємців та інших діячів, які в розбудову Конгресу Українців Канади та громадських, релігійних і політичних організацій вложили свою щедру частку й тим самим допомогли у розбудові та скріпленню Канади.
Відзначуючи це 50-ліття, ми не сміємо забути тих, які впали на полі бою у боротьбі за краще завтра свого народу. Їхня боротьба - це одна цеглинка в розбудові української держави, яка вже постала, бо жертва мільйонів не могла піти намарно.
Слава всім борцям за волю України! Слава Україні!

Вінніпеґ 22/04/93

ЗВЕРНЕННЯ КОЛИШНІХ ВОЯКІВ ДИВІЗІЇ „ГАЛИЧИНА" - 1-ої ДИВІЗІЇ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ АРМІЇ (УНА) ДО УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

Ми, колишні вояки Дивізії „Галичина", зібравшись на відзначення 50-ої річниці створення 1-ої Дивізії Української Національної Армії, звертаємося до громадян України, як учасники визвольних змагань народу за свою незалежність, із закликом справедливо потрактувати історичну необхідність створення українського військового формування в той час, коли нашу землю шматували німецькі й московські окупанти.
Метою організації Дивізії було утворення військового формування, яке мало стати основою Збройних Сил України. Дивізійники прагнули осягнути військову науку, отримати зброю і стати на захист України, як це вчинили Українські Січові Стрільці в добу визвольних змагань 1917-20-их років.
В березні 1945 року Дивізію „Галичина" було переформовано і на її основі створено 1-у Дивізію Української Національної Армії й вояки склали присягу на вірність Україні.
По 2-ій світовій війні вояки Дивізії „Галичина" - 1-ої УД УНА, Укранської Повстанської Армії, члени ОУН не припинили боротьби за волю України, де б вони не перебували: у в'язницях, ГУЛАГу, чи в діяспорі.
Сьогодні, коли Україна стала незалежною державою, ми звертаємося до її народу із закликом до єдности, зосередження всіх зусиль для розбудови і зміцнення нашої держави. Саме консолідація всього народу навколо ідеї державности, міжнаціональне і міжконфенсійне порозуміння, громадянська злагода забезпечать поступ України до цивілізованого суспільства, її інтеграцію у світове співробітництво.
Вже давно знайшли примирення всі воюючі країни у 2-ій світовій війні. І в нашій молодій державі ми також повинні дійти до злагоди, забувши старі образи і непорозуміння. Заради щасливого майбутнього нашої держави маємо шукати не те, що нас роз'єднує, а те, що єднає.
Потиснімо одне одному руки і побратаймося! Слава Україні!

місто Київ, 21 серпня 1993 року.