Поручник Микола Кравців був, мабуть, першим американським військовим дорадником українського походження у В'єтнамі. Після відбуття служби в інших частинах, він добровольцем зголосився до служби у В'єтнамі, і в одній з важких боєвих акцій проти комуністів, під час якої згинула залога панцирного воза що він в ньому був, був важко поранений, за що отримав відзначення „Пирпл Гарт", у військовому шпиталі Веллі Фордж, де відзначив його цією відзнакою полковник Кеннет Д.Орр.Після закінчення Академії у Вест Пойнті і після почесної служби, капітан Микола Кравців став сам викладачем у цій школі, де він колись був відомий як „Біґ-Ник", так як сотням українських пластових юнаків він відомий як "Гоко", багатократний бунчужний юнацьких таборів.
***
На пластовому таборі „Вовча Тропа" в Іст Четгем, пластові юнаки залюбки співали, на мелодію популярного тоді марша з фільму „Міст на річці Квай", ними самими складені слова про свого вже іншого, тодішнього бунчужного:". . . Содоль — він нас провадив, Він нас не зрадив, ніколи й ніде!"
Весною 1965 року, якщо б про ці слова знали вояки 9-ої Піхотної Дивізії військ Південного В'єтнаму, вони напевно заспівали б їх у своїй мові своєму дорадникові, поручникові Петрові Содолеві, який їх „провадив, і їх не зрадив — ніколи й ніде!", під час дій однієї піхотної сотні цієї дивізії, коли ця сотня впала весною 1965 року в засідку комуністичних переважаючих сил в районі Кієн-Ван в дельті ріки Меконґ. Поручник Содоль, так як своїх юнаків колись на „Вовчій Тропі", своїм вмілим проводом і відвагою вивів свою частину з вогню ворога, ведучи сам відплатний обстріл. За відвагу і добрий провід поручник Петро Содоль, український пластун „Лісовий Чорт" (так як і „Гоко" Кравців) був відзначений зараз наступного дня в'єтнамським генералом Вінґ Лок „Хрестом хоробрости з Золотою Зорею".
Неодному з колишніх юнаків з „Вовчої Тропи" згадався цими днями їх бунчужний, син сотника Армії УНР П. Содоль-Зілинський, який щераз доказав, тим разом в огні бою, що він не зрадить цих що він їх провадить — „ніколи й ніде!"
***
Поручник Богдан Бариляк, син пароха української католицької церкви в Аллентавні, Пенсильвенія, перейшов спеціальний вишкіл перед виїздом в грудні 1964 року до В'єтнаму. Вже в січні 1965 р. він був вперше відзначений за участь в бою, а в квітні ц. р. його частина, яку він як старшина „Спеціяльних Сил" провадив, була відзначена особливою похвалою Президента ЗДА. Це була перша цього рода президентська похвала признана від часу корейської війни.На початку квітня ц. р. пор. Бариляк був відзначений в'єтнамським урядом двома військовими орденами — „Хрестами хоробрости", що є найвищими військовими відзначеннями в тій країні. Це бронзова медаля з перехрещеними шаблями і барвами країни: червоною і золотою. Поручник Богдан Бариляк отримав ці відзначення від в'єтнамського генерала Кван за ведення своїх в'єтнамських вояків у глибину ворожої території, щоб забрати звідтіля воєнні жертви і не допустити, щоб вони попали в полон комуністів.
***
Кравців, Содоль, Бариляк... сини українського поета, вояка, священика. .. Народжені під час важких днів другої світової войни в Україні.. . виховані в родинах українських патріотів. Переємники українського козацького духа: відважні, енергійні, з провідницьким хистом, інтелігенцією, підприємчивістю — справжні козацькі сини! Хай їх діла свідчать про те, що українські молоді люди модерного покоління вміють не лише слухати наказів, але і їх давати, що вміють вести людей до перемоги — так як на козацьких синів пристало.
Немає коментарів:
Дописати коментар