Орест Корчак-Городиський
Можна сподіватися, що українці від початку свого поселення в США вступали до американських збройних сил. Про це маємо дуже мало матеріялів, бо на початках іміґрації малі скупчення українців не розпоряджали жодними громадськими ані церковними організаціями, які проводили хоча б які-небудь записи. Знаємо тільки з окремих згадок, що вже під час визвольної боротьби, а далі й громадянської війни, українці були в американських збройних силах.
Поодинокі організації в Америці, які цікавляться мілітарною історією своєї держави, нераз видають цікаві публікації, з яких можна здогадуватись про правдоподібну участь українців в американських військових з'єднаннях. До таких організацій належить відоме не тільки на американському континенті, але в цілому світі, товариство колекціонерів медалів і відзначень. Член того т-ва, колишній майор морської піхоти, Чарлз Г. Белл, написав книжку п. н. "Старшини і вояки в битві в Манільській затоці 1 травня 1898 р." Ця праця присвячена людям усіх націй, що отримали відзначення і тим колекціонерам, які зберігають відзначення та історію про відзначення.
У згаданій битві американська фльота перемогла еспанську тихоокеанську фльоту й тим запевнила США панування над Філіппінами. Головним командиром американських морських сил був Джордж Дюї, якого після перемоги піднесено до ранґи контр-адмірала. Всі учасники того бою отримали пропам'ятну медалю т. зв. "медалю Дюї".
Американський командорський крейсер "Олімпія" був озброєний 14 гарматами, мав 5870 тоннажу й мотор в 17213 кінських сил. Крім особистого штабу командора, що складався з 5 осіб, на цьому кораблі служило 24 старшини, 381-членна залога та охоронний відділ морської піхоти в кількости 46 осіб. Капітаном корабля був Чарлз Ґрідлі, а священиком був Джон Б. Фрейзієр. На цьому кораблі був також спеціяльний кореспондент газети "Нью-Йорк Гералд", Дж. Т. Стікней.
Переглядаючи списки моряків на всіх кораблях, що брали участь у тій битві, я в першу міру шукав за слов'янськими прізвищами, а за українськими зокрема. При цьому я запримітив, що окремі функції належали морякам окремих національностей. На командорському (як також в більшості на інших) кораблі весь кухонний персонал творили китайці, музичний відділ складався з німців й італійців, капельмайстер був італієць, а між рештою залоги не можна знайти ні одного слов'янського прізвища.
На крайсері "Балтімор", який мав 10 гармат, кухонний персонал — це китайські прізвища, музична чота — головно німці; із слов'янських прізвищ є два: Йосиф А. Стенічка й Іван Васоцевич. На охоронному кораблі "Релай" — 11 гармат — не було музичної чоти. Кухонний персонал складався не тільки з азійців. Серед прізвищ зустрічаємо такі, як: Йосиф Голуб (гармаш 1-ої кляси) та Марселій Слобідський (морська піхота). На канонірці "Петрель" — 4 гармати — зустрічаємо прізвище Дмитра Прелорського. (Тут мусіла зайти якась помилка в транслітерації, а може й було таке прізвище). На канонірці "Конкорд" я не зустрів жадного слов'янського прізвища. На крейсері "Бостон" — 8 гармат, 272-членна залога — були такі прізвища: Вілльям (Василь?) Кисіль, Антін Заневич (оба моряки) та Йосиф Юзьв'яч (а може Юзьв'як) серед морських піхотинців. На кораблі "Меккулох" є прізвище — Август Федороф.
Варто було б українцям-випускникам військових академій поцікавитися участю українців в збройних силах США і написати на ці теми свої дипломні праці.
Немає коментарів:
Дописати коментар