Roger James Bender and Hugh Page Taylor — UNIFORMS, ORGANIZATION AND HISTORY OF WAFFEN SS. Publ. R. J. Bender, San Jose, Cal. 1976, p. 207, (І УД УНА, стор. 57), том IV.
Недавно появився цей четвертий том, в якому автори опрацювали однострої, організацію й
Приміром може бути питання назви дивізії і відповідних дат. Ці справи рішалися у Берліні в штабі Гіммлера і першою датою був би день рішення. Урядова публікація мала іншу дату — пізнішу, а наказ дивізії ще пізнішу. І так дня 12 квітня 1943 секретар Гіммлера скликав більше число високих військових СС і партійних провідників та заповів творення дивізії під назвою "СС Добровольча Дивізія Галичина". Так подає на основі актів Бендер і Тейлор. (У Гайке нім. видання — 30 серпня 1943). На цій нараді вирішено, що старшинський корпус дивізії має виносити 600 старшин, 50 лікарів, 2000 підстаршин. З того числа ледве 300 старшин були б українці, які служили у першій світовій війні і в українських арміях або мали польські старшинські школи.
Проклямація дивізії мала відбутися 28 квітня 1943 і до того часу Гітлер погодився на дивізію з назвою "СС стрілецька дивізія Галичина".
Автор аналізує ситуацію з назвою "Галичина", замість "українська" і стверджує недоцільність ігнорувати назву "Україна" і "український" рішенням Гіммлера. Теж фальшивою була політика не допускати українців до старшинських і підстаршинських постів, хоч можна було знайти потрібну кількість відповідних українців.
Далі Гіммлер зарядив, що у Дивізії не вільно називати вояків "українцями", а тільки "ґаліцієр", проти чого твердо виступав Вехтер. Цій справі автори присвячують більше місця.
22 жовтня 1943 вирішено назвати нашу формацію "14 Галицька СС Добровольча Дивізія". А вже 22 січня 1944 дивізія дістала нову назву з додатком "ґренадирська" і "галицька ч. 1", що потвердив Гіммлер 16 травня 1944, визнавши, що галичани це українці. (У Гайке 27 червня 1944). Але автори стверджують, що докладна дата цієї зміни у назві дивізії не знана, її опублікували аж 15 серпня 1944, хоч почали вживати скоріше.
В листопаді 1944 зв'язковий старшина Начальної команди Вермахту до СС повідомив, що дивізія має назву "Українська ч. 1". Це сталося 12 листопада, але командир дивізії або не дістав того наказу, або його зіґнорував. Ледве під натиском ген. Шандрука появився наказ ген. Фрайтаґа називати дивізію І УД УНА.
Це є примір, в який спосіб оба автори проводили свої досліди над історією дивізії. Таких питань немало. Деякі твердження слід би провірити, але назагал книжка дає багато нового для нас матеріялу і фактів, нам вповні невідомих.
Книжку прикрашує багато світлин, деякі у кольорах. Автор вживає українські географічні назви міст і сіл, пояснює, що Львів заложили українські князі, та добре орієнтується у політичній ситуації воєнних років.
Бібліографія — це переважно архіви англійські і німецькі, акти і накази, а в тому такі українські праці:
Б. Дмитришин: "Наці і українська добровольча дивізія Галичина" в журналі The american Slavic and East European Review, vol. XV, No. 1, February 1956;
С. Яськевич: "Українська дивізія у битві під Бродами", Наш Клич, 24/1948;
Олег Мартович: "Пор ля лібертад де Укранія", Буенос-Айрес, 1952;
Л. Ортинський: "Правда про українську дивізію", Kultura, 11/52, Paris;
П. Шандрук: "Arms of valor", New York, 1959;
В. Трембіцький: "Flags of non-russian peoples under Soviet Rule", The "Flag Bulletin", 3/69;
Tys-Krokhmaliuk Y.: "Guerra y Libertad, Historia de la Division "Ha-lychyna" del cjersito Nacional Ukranio", Buenos Aires, 1961.
Адреса видавництва:
Roger J. Bender Publishing
P.O. Box 23456
San Jose, Cal. 95123, U.S.A.
ю.т.к.
Немає коментарів:
Дописати коментар