Ярослав Курдидик
Розгорнувся чорний Маріюпіль...
Це над морем задимлене місто,
Де табунці хаток-шкаралупок
Понизались, як разки намиста.
Димарями знялись руки вгору
І гукають: «Ось тут сталеварні!» —
Потягує їдко сіллю з моря
і заносить рибою з базарів...
Невміруще залізне обличчя
Б'є загарбник жорстоко і топче, —
Воно живе й сторіччями кличе:
— Я із сталі і видержу, хлопці!..
Порт пралісом щоглів похитнувся,
Б'ють у пробій і хвилі, і меви, —
Маріюпіль гордо посміхнувся
І на море зорить чорним левом...
1956р.
Немає коментарів:
Дописати коментар