ЯКИМ ХРИСТИЧ

(1884 — 1971)


                 Яким Христич походить зі старої козацької родини. Його давні попередники були козаками полтавського охочекомонного полку. Родичі були заможні, батько — ветеринарний лікар, мати — учителька. Народився 9-го вересня 1884 року в містечку Потоки, Кременчуцького повіту на Полтавщині.

                  Коли Якимові було 5 років, мати продала свою господарку і переїхала до Кременчука над Дніпром, до Батькового брата. Покидаючи рідні Потоки, мати взяла Якима зі собою, а з Батьківської бібліотеки взяла '"Кобзаря" Т. Шевченка і велику Біблію.

                  Після 5-ти років перебування у Кременчузі, де закінчив початкову школу, переїхав разом з матір"ю до Катеринослава, де вступив до середньої школи. Не хотівши кидати науки, коли гроші з продажу господарки вичерпалися, наймився працювати (мити щоденно підлоги) і так закінчив середню школу зі срібною медалею.

                    Одержавши від багатого фабриканта стипендію, переїхав до Петроґраду, де записався на студії в технологічнім Інституті. Але вже в 1905 році вертається до Кременчука і там записується до комерційного Інституту, де студіює економіку, банковість і міжнародне право.

                    Коли в 1905 р. наслідком нещасної війни Росії з Японією почалися на терені московської імперії робітничі заворушення, які не минули й Кременчука, Яким переїхав до столиці Грузії — Тифлісу, де продовжував свої  розпочаті студії.

                    З Тифлісу покликано його до військової служби, до школи прапорщиків. В листопаді 1915-го р. прийшла загальна мобілізація і він був покликаний до чинної військової служби.

                    Зголосившись добровільно до воєнно-морської воєнної фльоти, був приділений до корпусу берегової оборони в Севастополі в ранзі мічмана.

                    Революція 1917 р. застала Якима Христича в Севастополі.

                    В недовгім часі створилася там Українська Чорноморська Громада. Христич очолив цю громаду, що начислювала коло 7 тисяч бувших морських вояків-українців. Дальші воєнні події приносили швидкі зміни. В Севастополю зорганізували морський курінь, що начислював понад шістсот озброєних моряків-українців і який виїхав до столиці Києва, 24-го листопада 1917-го року. Цей курінь очолив мічман Яким Христич.

                   Б бурхливих 1917-1920 рр. Яким Христнч бере живу і активну участь. Побіч згадуваного вже головування в Севастопільській Українській Чорноморській Громаді Яким Христич був членом Української Центральної Ради в Києві, брав участь в Перших Двох Військових З'їздах у Києві, був Державним УНР Інспектором Продовольчих і Земельних Справ, Комісарем Українських Справ УНРеспубліки в Криму, Комісарем Кремечуцького Повіту, на Полтавщині, на доручення Директорії УНР відбув подорож до Одеси — до Юрка Тютюнника, став Комісарем Могилів-Подільського Повіту, на Поділлі і врешті в жовтні 1919 р. Уряд УНРеспубліки призначив його на пост Губерніяльного Комісара Полтавщини.

                  В листопаді 1920 року залишає свою рідну Україну. Переходить річку Збруч, коло Гусятина, в Галичину, що була окупована поляками. Поляки запроторили його до воєнно-полонених таборів до Ченстохови в  західній Польщі.

                   Тут Христич пережив нечуваний голод.  Харчування було таке погане, що спричинило масові захворіния, аж до смертних випадків. Тоді він почав занепадати на здоров'ю. Лікарі порадили якнайскорше залишити ченстоховські мури, бо вже були ознаки сухіт. Христичу  вдалося вирватися з табору і в липні 1921-го року прибув в Галичину, до міста Коломиї.

                   Від 1921 р. аж до 1944 жив з сім'єю в Коломиї, де отримав працю в друкарні і займався кольпортажею українських книжок. Опісля став головним редактором українського часопису "Воля Покуття".

                   Перед наступом большевицької навали опустив з ріднею в 1944 р. Коломию, виїжджаючи до Німеччини, а звідси в 1950 р. до Гамільтону, в Канаді. Не знайшовши в Гамільтоні відповідної праці, після року переїжджає до Віндзору, Онт. Осівши в Віндзорі, кидається у вир громадської праці, одночасно дописуючи до української преси.

                    Від 1962 р. Яким Христич побував у містах США, як Дітройті і Чікаґо, в своїх дітей. По недовгій недузі відійшов у вічність 27. 3. 1971 і похоронений на цвинтарі '"Бронзвуд", приблизно 20 миль від Чікаґо.