Мар'ян Цьолко родився в Тернополі 9 серпня 1924 і по матурі в липні 1943 року, одним з перших, зголосився до Дивізії. По рекрутському вишколі в Гайделяґрі, його призначили тимчасовим вишкільником, а в березні 1944 року покликали на підстаршинський вишкіл до преславного на всю Німеччину жорстоким вишколом-Ляуенбурґу.
В часі від 15 липня до 15 грудня 1944 року Мар'ян був на старшинськім вишколі в Позен-Трескав (Waffen Junkerschule Posen-
Treskau), який він закінчив успішно ранґою хорунжого. Після того хор. Мар'яна призначили на спеціяльний вишкіл „Ваффенлєрґанґ" в Лешанах на Чехії, що тривав до 15 квітня 1945 р. , та зараз після того хор. Мар'яна Цьолка приділили до штабу ген. Павла Шандрука, який в цей час переорганізовував Дивізію на 1-шу УД УНА.
По закінченні війни хор. Мар'ян опинився в полоні - спочатку в Белярії, а згодом у Ріміні (Італія), де в штабі управи табору активно брав участь в тактичній організції табору.
В книзі-збірнику „Ріміні 1945-1947" том 1-ий, упорядник Всеволод Б. Будний, стр. 89, знаходимо ось таку невелику, але - на мою думку - цікаву нотатку:
„Референтура купелів мала завдання встановлювати черговість вимаршів поодиноких частин до купелі в морі літньою порою. В рімінському періоді вимарші до моря не були такі обтяжливі, як у Белярії: колони маршували коротшу віддаль, не польовими дорогами, а битим шляхом, полонені були фізично сильніші і не такі апатичні, як у Белярії. Та все таки багато таборян „засиділося" у таборі до тієї міри, що вимарш до купелі в морі вважало якимсь тягярем. Одним з психологічних моментів, що до деякої міри виправдує нехіть частини полонених до тих маршів, було те, що англійці дотримувалися своїх правил щодо охорони: ведучи кілька сотень полонених до моря, замикали цей похід танкеткою, на верху якої їжились дула двох скорострілів і однієї... гарматки! Така форма конвою декому „йшла на нерви". Хоч чимало полонених любило пройтися до моря й покупатись у ньому, завжди при формуванні колон чомусь бракувало кількох десятків до належного числа, і референт купелів мав доволі мороки, щоб доповнити групу й передати англійцям. Це завдання припало хор. Богданові Корчакові (до 15.6.1946) і хор. Мар'янові Цьолкові.
З Мар'яном Цьолком я зустрівся першого дня моєї дивізійної кар'єри, в жовтні 1943 року в Гайделяґрі, в 3-ій сотні 30-го полку, де він, його брат Роман і цілий клан тернопільців діяли, як тимчасові вишкільники. Мої перші тижні рекрутського вишколу я переживав під - мушу признати - нелегкою рукою Мар'яна і його друзів-тернопільців. Пригадую одначе добре, що досить скоро відношення Мар'яна змінилися на менш формальне, а більше приязне, а згодом - на дуже приязне.
Ця приязнь продовжувалася через спільний полон в Белярії-Ріміні, пізніше в Міттенвальді в Німеччині, аж до сьогоднішіх часів у США, зокрема на річних товариських або дієвих з'їздах Крайової Управи Братства на „Верховині" в Ґлен Спей, чи більше персональних зустрічах в Істон Валлей, НЙ, де Мар'ян купив гарний кусник гористої землі та з поміччю свого молодшого брата Юрка розбудував на лещетарський ресорт, який в 1967 і 1968 роках гостив у себе лещетарські пластові юнацькі табори, що організувала пластова „Ватага Бурлаків".
...
Орест С. Слупчинський —
голова Станиці Нью-Йорк
29грудня2010
Немає коментарів:
Дописати коментар