ІЗ ДИВІЗІЙНОГО ЗАПИСНИКА З ПОЛОНУ В АНГЛІЇ

Спомини

Степан МЕДИНСЬКИЙ

Від'їзд з Ріміні, Італія

У п'ятницю, 16 травня 1947 року, ми залишили табір полонених в Італії. З Ріміні їдемо поїздом до Венеції, а з Венеції 18 травня - кораблем до Англії - попри Сицілію, Туніс і весь час оглядаємо гарні краєвиди. В Ґібральтарі дехто торгує з місцевими мешканцями, які під'їздять човнами до корабля, на шнурку наші спускають ювелірні вироби з „рімінського золота" в заміну за вино, овочі чи інші речі.
У нашому транспорті є кілька старшин і священик о. О.Маркевич. Кожного вечора відправляється „Маївка" співає наш дяківський хор, котрий їде у повному складі. Англійцям подобався наш спів і вони попросили нас дати концерт. З нами їхала також танцювальна група і збирана мандолінова оркестра. Ми підготовили концерт, а гарні програмки виготовив хорунжий С. Яцушко. Хором диригував Ілько Сирота, а танцювальною групою керував Теодор Романюк.
Англійці захоплені, замовляють ще один концерт.
Субота. 24.5. Увечорі відправляємо Молебень, а згодом Панахиду за отамана Симона Петлюру і полковника Евгена Коновальця.

Англія

Понеділок. 26.5. В обідню пору ми побачили побережжя Англії і, в'їхавши до порту Ліверпулю, залишаємось на цілу ніч, а наступного дня вивантажуємося і поїздом від'їздимо до міста Шеффільд. Звідтам машинами - на захід, до переходового табору. Тут довідуємось, що маємо відбути на різні праці, а переважно на ферми. Погода тут змінна: раз дощ, раз погідно.
П'ятниця. 30.5. Прибув ще один транспорт до табору.
Субота. 31.5. Остання „Маївка".
Неділя. 1.6. Зелені Свята. Погода гарна. Служба Божа відправляється на спортовій площі. Служить о. Маркевич, співає наш хор. По обіді наша футбольна дружина тренується. За дротами англійці з великим зацікавленням приглядаються грі. Кожного вечора відправляється Молебень до Пресвятого Серця Ісуса Христа. День довгий - сонце заходить майже о 11-ій.
Субота. 7.6. Наша дружина грає футбольний матч з англійцями.
Неділя. 8.6. На дворі холодно, дощ, вітер, часом вигляне сонце. В каплиці відправляють Службу Божу. Наступного дня повідомлено, що ми від'їздимо до призначеного нам місця. Вибираємо і спаковуємо харчі на слідуючий день. В каплиці відправили Молебень та заспівали кілька пісень, бо наш хор розділили: звідси виїздили групами по кілька соток поазбучно. Кілька хористів поїхало першим, а нас 20 - другим транспортом.
Вівторок. 10.6. По сніданку їдемо на залізничну станцію. Увечорі приїжджаємо на станцію Дісс у Норфольку, а звідтам вантажними машинами - до табору в місцевості Ботсдейл.

Табір ч. 56

Тут був німецький табір ч. 56, але німці вже виїхали, залишились тільки ті, які обслуговують табір. Комендантом табору є англієць, а його заступником - польський майор Кулачковський.
Середа. 11.6. Дістаємо різні розпорядження. Щоденно від 5-ої до 10-ої вечора, а в суботу і неділю - від 2-ої до 10-ої вечора можна йти на прохід не дальше, як 8 і пів кілометра поза табір.
Наш табір має число 56. Бараки розміщені на легко похилій площі. В західній частині за табором є мале озеро, а за ним в тіні розлогих дерев-військовий шпиталь. Табір огороджений колючим дротом. Зі сходу є велика брама. У бараках подвійні ліжка на 40 осіб. Є тепла й холодна вода. Але купатися йдемо до лазні, а їсти - до їдальні. Церковний барак вміщує кілька сот людей, як теж і театральна заля. Є спортова площа для копаного м'яча і відбиванки, а також приміщення для настільного тенісу (пінґ-понґ). Перед входом до табору - будинки для англійської команди і варти. Табір із своїми сірими бараками робить дещо гнітючий настрій. Згодом хлопці з інших таборів казали, що наш табір виглядає найгірше. Можливо тому гумористична газета „Оса" що виходила у Лондоні під редакцією Володимира Каплуна, називала наш табір „Смітник ч. 56". Табір начислював коло 800 осіб. Комендантам табору був бунчужний Володимир Кульчицький. Секретарем і перекладачем в канцелярії був Зенон Макар, випускник матуральних курсів у Ріміні. В таборовій управі були: лікар д-р Кривуляк, Роман Самотулка - культурно-освітний референт, інж. Роман Руденський займався вирощуванням городини в таборі, інж. Лятишевський завідував магазином різних речей, Ф. Кордуба (брат о. Е.Кордуби) завідував пекарнею та Іриней Костельник, син о. Гавриїла Костельника. Коли прийшла вістка з України про це, що у Львові застрілено о. д-ра Костельника, який був очолив групу переходу на православ'я, його син болюче сприйняв цю вістку і дуже переживав. Отець Емануїл Кордуба був у нашім таборі, але часто виїздив до Лондону та до інших таборів.
Четвер. 12.6. Йдемо до праці групами по 20-25 людей. Працюємо переважно на фермах при сапанні буряків, від год. 7-ої до 7-ої. На обід маємо сухі харчі і чай, а як добрий господар, то принесе молока чи щось інше. Англійці задоволені нашою працею і поведінкою.
Неділя. 15.6. До нашого хору дійшло ще кілька співаків. Дириґентом хору став хорист Микола Соломка. Керівником танцювальної групи є Теодор Романюк.
Польський майор Кулачковський (він в англійській армії) запросив хор на пробу, бо сам він диригент, аранжує музику. Пізніше він навчив нас кількох англійських пісень і ми доповнили ними наш репертуар. Ми мали запрошення від англійців, а також співали в кількох церквах. Англійське населення любило наш спів і ставилось щораз краще до нас. Звичайно, перед концертами конферансьє, яким був випускник матуральних курсів в Ріміні Влодко Кецун, розповідав коротко історію України.
Середа, 25.6. Після праці маємо пробу хору, а відтак йдемо до англійців поза браму, де вони кожної середи мають забави й ігри в карти, там співаємо кілька пісень.
Четвер. 26.6. Трагедія. В озері біля табору, в якому був дозвіл купатися, втопився Бецький.
Субота. 28.6. Англійці влаштували виставку і проводили забави, щось схоже до нашого фестину. Ми дали на виставку свої різьблені речі, зроблені ще в Італії. Ті експонати зацікавили англійців і багато з них замовили різні речі для себе.
Понеділок. 30.6. На праці ми дістали квіти від англійців, сплели вінок з дубового листя і привезли його до табору.
Вівторок. 1.7. Паде дощ. До праці не йдемо, бо їдемо на похорон на цвинтар 15 км від табору. Приїхав з Лондону о. Е. Кордуба і голова Союзу Українців у Британії (СУБ) сотник канадської армії Богдан Панчук. Відслужили Панахиду і заспівали „Видиш, брате мій".
Середа. 2.7. Ввечорі йдемо до англійців співати.
Неділя. 6.7. Ввечорі, на запрошення священика з поблизької місцевости, наш хор співав у церкві.
Понеділок. 7.7. Свято Івана Хрестителя. Нагадується рідний дім і цей святковий день-празник в Олеську, де на дорозі біля церкви садівники продавали черешні.
Вівторок. 8.7. Працюємо при сапанні буряків. Дістав листи з Німеччини від шваґра Ю. Сумика, тітки Анни Кузьми і стрийка Володимира Мединського.
Неділя. 13.7. Службу Божу відслужив латинський священик. Хлопці вже нав'язують знайомства з англійськими дівчатами. Протестанти запрошують нас до своїх церков, але ми не йдемо. Під час праці попри нас переїжджають цивільні машини, з яких дівчата, переважно наші, перекидаються з нами жартами.
Цього тижня маємо кілька приємних днів: у четвер дістаємо солодкий струдель, у п'ятницю - виплата грошей і сигарки, в суботу й неділю - добрі харчі.
Неділя. 20.7. По збірці хор відспівав, без священика, у нашій церкві Панахиду за поляглих під Бродами. Ввечорі відбулась Академія, на котрій були присутні польські і німецькі старшини.
Комендант табору Володимир Кульчицький пильнував дисципліни й порядку. Зранку оббігав цілий табір і вже при брамі чекав на англійського коменданта, який давав різні розпорядження. Не знаючи добре англійської мови, він брав зі собою секретаря Зенка Макара. Часом заходила комічна ситуація. Ось при брамі він сам - приходить англійський комендант, дає розпорядження, а Кульчицький тільки: „Єс сер, єс сер" (так є, так є) - а до канцелярії на ціле горло: „Макар! Зенку! Біжи скоро сюди, бо того чорта не розумію!"
П'ятниця. 25.7. Дістаємо виплату в правдивих англійських грошах і кожний спішить до крамниць щось собі купити.
Понеділок. 28.7. На праці виконую нові функції: варю чай на обід і стаю перекладачем для шофера, бо вже знаю трохи англійську мову.
Субота. 2.8. Пополудні наш хор і оркестра дає концерт у шпиталі. Він пройшов дуже добре. Там були польський капітан і англійський старшина, які хвалили концерт.
Субота. 9.8. Пополудні хор і оркестра їдуть до німецького табору з концертом. Після того маємо гарну забаву зі співами і грою.
Неділя. 10.8. Після збірки в нашій церкві німецький священик відслужив Службу Божу. Дістаємо додаткові харчі, бо почалися жнива. Час-від-часу їдемо до інших таборів з концертами.
Неділя. 24.8. До табору приїхав о. Кордуба. Я тепер працюю в таборі і виконую обов'язки в церкві.
Четвер. 28.8. Ввечорі даємо концерт для цивільних англійців. Вони дуже задоволені, тим виробляємо собі добре ім'я.
Неділя. 31.8. В церкві о. Кордуба відправив Службу Божу.
Неділя. 1.9. О год. 11 вранці їдемо до цивільного табору з концертом. В залі велике захоплення, овації. На перерві дівчина в українському строї піднесла нашому диригентові букет квітів і вишивану сорочку. Ми були цим дуже захоплені, а заля шуміла бурхливими оплесками. Ми мусили дати другий концерт. На однім не могли всі поміститися, бо тут були не лише українці, але й інші національності. По концерті приготовили гарне приняття, поробили спільні знімки, багато розмовляли. Повернулися пізно ввечорі, повні задоволення.
Стає холодніше. Ми дістаємо з Німеччини відомості про дії УПА на рідних землях.
Неділя. 21.9. Служба Божа відправилась у шпиталі. Погода гарна. Кожного дня я йду рано до церкви служити Службу Божу з о. Кордубою.
Субота. 27.9. Зранку їду зі священиком (везе нас джіпом наш таборовий шофер) до одного нашого цивільного табору відправити богослуження. Погода гарна, околиці гарні, подорож триває сім і пів години. Однак вражіння з цього табору були досить сумні. Наша молодь, а головно дівчата, забули, що вони родились в Україні, що їхня мова українська. Перебуваючи в Німеччині в польських таборах, вони поробились польками, розмову в них чути польську або німецьку, а свої хлопці їм не до смаку.
Неділя. 28.9. Служба Божа відправилась в нашій церкві. Погода вказує на „золоту осінь". Я висилаю заполоч до тітки в Німеччину. Мають вишити сорочку для мене. Думаю про життєві обставини у вільному світі й у ріднім краю, де провадиться боротьба за свою правду, за вільне життя.
Неділя. 5.10. До нашого табору приїздить священик з Лондону. Відправляються дві Служби Божі. Ввечорі цей священик мав доповідь в театральній залі, сказав, що наш комітет у Лондоні старається, щоби нас перевезти до Канади.
Рік 1947. Середа. 8. 10. Після праці, в канцелярії відбираю листа з Німеччини. Конверт у чорній облямці. Лист від мого шваґра Юліяна Сумика. Він дістав листа від своєї дружини (моєї сестри) через Польщу. В листі фото сестри з трьома дітьми. Страшно виглядають. Та ще гірший удар зробили мені слова: „Стефку, твій тато помер в травні, мав 58 років". Я не дочитав, бо в горлі мене здавило. Думки насувалися: Дорогий Тату! Ти не бачив смерти свого старшого сина, Славка, котрий загинув передчасно в німецькому полоні, молодший не був при Твоїй смерті. Залишив Ти мені ще найбільший скарб - Маму! Чи доведеться мені ще стрінутись з нею? Залишив сестри. О, Боже! Яка їх доля? А кат лютує - у Сибір висилає, б'є, катує, розпинає...
Четвер. 6.11. Замовляю Службу Божу за тата Михайла і брата Ярослава. В таборі відновляємо церкву, вона прибирає гарний вигляд.
П'ятниця. 28.11. Приїхав англійський генерал на інспекцію. Переглянувши табір, сказав: „Окей".
Субота. 29.11. Погода погана, дощ. Ввечорі нашу таборову оркестру, в котрій я граю, запрошують англійці на весілля. Прихильність англійців до нас була велика. Ми чулись там добре. Трохи грали, трохи бавились, аж по півночі вернулись до табору.
Четвер. 4.12. Робляться приготування на приїзд Владики Івана Бучка з Риму.
П'ятниця. 5.12. У день приїзду Владики Бучка англійська команда звільнила нас від праці. Владика Бучко приїхав перед полуднем. Архиєрейську Службу Божу відправив в нашій церкві, йому дияконували о. д-р Дячишин, який приїхав з ним, і о. Е. Кордуба. Співав наш хор. Також приїхав у відвідини наш колишній диригент І. Сирота з кількома хлопцями з дяківської школи. Приїзд Владики Бучка і його проповідь скріпили і піднесли наш дух.

Таборова церква

П'ятниця. 19.12. Свято св. Миколая. Ввечорі в театральній залі наш драмгурток, під керівництвом Миколи Криницького, поставив сцену про св. отця Миколая і роздавав дарунки.
Середа. 24.12. Латинський Свят-Вечір. Наш табір дістав два дні вільних. Хто мав знайомих в інших таборах, міг їхати до них на свята.
Рік 1948. Четвер. 1.1. Латинський Новий Рік. Англійці його не святкують, хіба запивають і складають собі побажання.
Вівторок. 6.1. Свят-Вечір. Хмарно, а під ногами болото. Найбільше праці є в кухні і пекарні. Після денної праці декілька хлопців йдуть до кухні помагати ліпити вареники. З кухні поприносили страви, позаставляли ними всі столи, засвітили свічки і чекали на прихід священика і коменданта табору. Отець Кордуба і комендант Кульчицький, після свячення страв, ділились зі всіма просфорою і складали побажання. Відтак відбувалась Свята Вечеря за всіма нашими традиціями. По вечері наш хор перейшов по цілому таборі з колядками. Пізно ввечорі у церкві відправилось Повечеріє.
Середа. 7.1. Різдво. День вільний від праці. Рано о. Кордуба відправив Службу Божу. По Службі Божій я їду зі священиком до 85-го табору. Згодом гощусь у свого односельчанина Кузьми Василя. По полудні звідтам їдемо ще до цивільного табору в Ілі, де відслужили Молебень, а відтак нас гарно гостили. Ввечорі, під зливний дощ, вертаємось до табору.
Четвер. 8.1. Пополудні хор, оркестра і танцювальна група давали концерт для англійців. Ввечорі у театральній залі наш драмгурток відіграв виставу „Назар Стодоля". Приїхав відомий ще з Ріміні хор „Бурлака" Дав два концерти в таборі, а два - поза табором для англійців, і один у шпиталі. Англійці дуже захоплені концертами.
Неділя. 18.1. Надвечір'я Богоявлення. В нашій церкві о. Кордуба відправив Службу Божу. Відтак відбулось Водосвяття.
Вівторок. 20.1. Випав перший сніг, але до обіду вже стопився.
Неділя. 1.2. Богослуження нема. Ввечорі їдемо з концертом до англійської місцевости Голі.
П'ятниця. 6.2. Сьогодні їде від нас делегат до Лондону на З'їзд СУБ.
Неділя. 8.2. Я дістаю вишивану сорочку від родини з Німеччини.
Понеділок. 9.2. Ввечорі їдемо з концертом до англійців у Сколє.
Неділя. 15.2. Мав приїхати англійський католицький священик на Службу Божу, але не приїхав. Наш хор о год. 12-ій їде з концертом до нашого цивільного табору. Концерт пройшов добре, всі задоволені. На концерті були також англійці. Згодом відбулося гарне прийняття.
Четвер. 19.2. Погана погода. Сильний мороз, вітер і снігова завірюха. Приїхало 80 людей з 80-го табору. Вони не задоволені, бо треба йти до праці. Ввечорі їдемо з концером до місцевості Пейлґрейв.
Субота. 21.2. Погода погана, до праці ніхто не йде. Ввечорі даємо концерт для англійських шоферів.
Неділя. 22.2. Відбулись змагання копаного м'яча з німецькою дружиною з табору 126. Виграла наша дружина: 3:2.
Вівторок. 24.2. Арештовано одного таборовика за образливі слова до англійського шофера. Кара: ЗО днів таборового арешту.
Середа. 25.2. Ввечорі у шпиталі відправили Молебень. В таборі показують кінофільм.
Неділя. 7.3. Служби Божої нема. Ввечорі їдемо з концертом до Голі. По концерті гостилися в домі священика, обслуговували дівчата.
Понеділок. 8.3. Арештують двох таборовиків. Причина: пізна „кавалєрка". Священик від'їздить до Лондону.
Субота. 13.3. У німецькому таборі даємо концерт і залишаємось наніч.
Неділя 14.3. В таборі нас гарно прийняли, настрій у нас веселий. Пополудні даємо два концерти.
Понеділок. 15.3. Ввечорі знову їдемо з концертом до англійців.
Середа. 17.3. В таборі деякий безпорядок зі збірками. Англійці беруться до нас трохи гостріше. Ввечорі в театральній залі відбулося свято в честь Тараса Шевченка.
Субота. 20.3. В театральній залі драмгурток відіграв виставу „Назар Стодоля".

Весняна праця в таборі: лютий, 1948 р.

Неділя. 21.3. По збірці відправилась Служба Божа. Пополудні відбувся футбольний матч з англійцями. Наші виграли. Ввечорі хор їде з концертом до церкви в Пейлґрейв.
Вівторок. 23.3. Ввесь табір не йде до праці.
Четвер. 25.3. Ввесь табір йде організовано на прохід. Весь час лунає пісня, виглядає трохи по-військовому.
П'ятниця. 26.3. В одного санітара викрито гроші, посилані нашими дівчатами для хворих. Справу розслідували. Пополудні концертова група їде на латинські Великодні свята до німецького табору недалеко міста Бері. Там комендант В. Кульчицький представляв поодиноких осіб і їх функції. Культурно-освітнього референта Романа Самотулку представив „Ер іст унзерер культур-махер". Німець підсміхнувся, а ми пізніше звертались жартом до Романа „Пане культур-махер".
Субота. 27.3. Погода гарна. В німецькому таборі ми чуємось добре. Я їду до 85-го табору відвідати свого односельчанина дивізійника Василя Кузьму. До нього має також приїхати з цивільного табору наш односельчанин Семен Равлик. Їду машиною до міста Бері, оглядаю місто, о год. 11-ій автобусом від'їжджаю до міста Мільденгол. Василь вже повернувся з праці і по обіді оба їдемо роверами на станцію. О год. 5-ій приїхав товариш і ми вертаємо до табору й проводимо час у розмовах до пізної ночі. Я заночував в таборі, бо спізнився на автобус.